Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра"

390
0
20.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кохана злюка. Попелюшка 2" автора Лада Астра. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 63
Перейти на сторінку:
6

АНГЕЛІНА  

    Нарешті, черговий довгий день закінчився. Свинка Фроська зірвала горло, а в нас усіх позакладало вуха, але головне що королівська родина і її гості були накормлені та напоєні.

     До своєї хижки я повернулася хоч і втомлена, але з припіднятим настроєм. Попереду було два вихідні, а це означало, що мої вуха хоч трохи відпочинуть від тітки Фросиних верещань. З цими гостями вона геть злетіла з осі здорового глузду. І що цікаво, до вечора так накричиться, що потім тільки хрипить нерозбірливо, а зранку знов бере високі ноти. Мабуть якимось чарівним зіллям грішить на ніч. 

     На завтра я вже мала грандіозні плани. Перший і постійний пункт плану це як слід виспатись. Потім піду на торгову площу, прикуплю всіляких дрібниць для дому та потрібних жіночих штучок. Давно вже збиралася та і зарплатню відкладала. Так то дощ піде, то просплю від втоми майже увесь день,  то ще якась напасть.  А завтра піду обов'язково.  Треба відволіктись від дурних передчуттів, що тінями ходили за мною. Я мало вірила Варькиним пліткам та все ж хробачок сумніву встиг пролізти і тепер добряче колупав мене зсередини. 

     Та не сталося як гадалося. Вранці мої грандіозні плани грубо порушив надокучливий стукіт у двері. Навіть виспатись не дали. Повбиваю гадів.

- Кому там жити надоїло!! - крикнула я, не встаючи з  тепленького ліжка. Мабуть знову хлопчаки дуркуть.

- Злюка вставай! Тебе у замок кличуть! - прокричали мені знадвору. Не хлопчаки. Скоріш за все хтось із замкових служок, в мене з ними натянуті відносини.

- В мене законний вихідний, йдіть лісом! - не збиралась здаватись я. 

- Скажеш про це принцу, а не мені!

- Яякому? - трохи збившись, запитала я і підірвалась як ужалена з ліжка. 

   Боялася я впринципі обох.   Але від свого я хоч знала чого чекати. Ну придушить десь по тихому. Не знаю поки що за що та він точно придумає. Я вже давно звикла на його реакцію на мене. А от Вернанський принц лякав мене невідомістю. І знов ця не ясна тривога зашевелилась у грудях.

- Так приїзжому. Мені наказано тебе привести. Тож поспішай, злючка, зі зборами. Все ж не вельможа якась там, щоб змушувати чекати на себе,- зле фиркнули за дверима.  

 Та я вже  і так спішила, переплітаючи тремтячими руками косу. 

   " Так, все, зберись ганчірка. Що він тобі може зробити? Нічого. Що гірше може бути за твій нинішній стан? Та нічого. Нижче землі ще ніхто не падав, а ти вже і так на ній. Тож перестань трястись, як троянда проти вітру!" - це я так подумки брала себе в руки. І як не дивно спогад про те, на якому дні я знаходжусь допоміг мені заспокоїтись і послідувати за нетерплячою служницею с прегидким мишачим виразом обличчя.  

    Трохи поблукавши по вузьким коридорам замку (завжди дивував цей факт. Замок величезний, кімнати просторі а коридори - не розминутись) ми таки дістались дверей, що певно вели у покої принца. Я в цій частині замку ніколи небула. Та я взагалі погано його знала. Далі пральні і кухні рідко коли доводиться вибиратись. А, забула. Я ще ж в іншому житті мала честь бути присутньою на балу в банкетній залі. Та вона на першому поверсі знаходиться, а зараз ми були на третьому. 

   Служниця тикнувши на двері швидесенько накивала п'ятами, залишивши мене наодинці зі своїми страхами. Не миша, криса вона болотня.  

    Набравшись сміливості я занесла руку для стуку та не встигла…

- Заходь, - почулося з середини кімнати,- досить  топтатись там. Я не кусаюсь.

   І я штовхнула двері. А за ними була гостьова кімната, що більше нагадувала кабінет. В маєтку барона був такий. Рональд сидів за столом навпроти входу, обклавшись якимись паперами. Я витерла спітнілі долоні і зайшла всередину.

- Можеш закрити двері і підійти ближче

   Я  закрила. Підійшла.

- Сідай,- запропонував принц, показуючи на крісло з моєї сторони столу,- чого очі такі великі? Я ж казав, що не кусаюсь. Тільки в пориві пристрасті можу гризнути, але не до крові,- весело підморгнув він мені.

- Вельмишановний принц Рональд, може Вас не попередили, але я вільна служниця і маю законні вихідні. Сьогодні якраз один з них,- вирішила одразу повідомити я. І як не старалася а необхідної тактовності так і не змогла виказати.

- З твоїх вуст "вельмишановний" звучить як якесь образливе слово,- підмітив принц, відкрито роздивляючись мене. Оцей його, надто прямий, погляд ніби під шкіру пролазив. Так на мене не дивились навіть тоді, коли я ще мала статус доньки барона. 

- Тобі подобається твоя робота Ангеліна? - огорошив він мене ніби звичайним запитанням.

   Але як на нього відповісти? Що я ненавиджу її кожною частинкою свого тіла? - і це чиста правда. Чи що я вдячна, що мені зберегли життя і тепер рада будь якій роботі? - це напевно те що потрібно було б сказати.

- Ні,- тільки і сказала я.

- А що ти вмієш, Ангеліна? - допит продовжувався і я ніяк не могла зрозуміти його суть. Думки роїлись в голові, а долоні продовжували потіти. 

- Що саме Вас цікавить?

- Твоя освіта, твої вміння.

- Вмію читати, писати знаю арифметику. Вивчала Савріську, Торонську та далекосхідну мови. Вмію малювати, грати на чотирьох музичних інструментах, непогано співаю,- перечисляла я все що могла зараз пригадати. Я багато чому навчалась в іншому житті, але зараз ніби думки всі змішалися в одну не смачну кашу. Важко було виловити звідти щось цільне. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 11 12 13 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра"