Читати книгу - "трактат Син Божий – з вічності до Христа , Oleg Poroshok"

Христос проповідував не про видиме царство, не про політичну владу чи земні багатства. Його Царство — духовне. Воно приходить туди, де люди відкривають свої серця для правди, любові, справедливості та волі Отця Небесного. Це Царство Боже, яке не прийде помітно (Лук. 17:20), а вже серед нас, коли живе Христос у нас через Духа Святого.

1. Перетворення внутрішнього світу людини

Справжній християнин — це не просто той, хто відвідує храм, а той, хто дозволив Христу очистити своє серце. Саме в серці починається боротьба добра і зла. Слова Ісуса: «Що виходить із уст, те походить із серця; а це оскверняє людину» (Матв. 15:18) — є основою для розуміння духовного стану. І саме через покаяння, молитву, слухання Слова Божого та причастя віруюча людина наповнюється Царством Божим.

Апостол Павло навчав, що ми — храм Святого Духа. І коли серце людини просвітлюється, вона починає бачити правду, відрізняти добро від зла, жити не по плоті, а по духу. Таке життя є свідченням присутності Царства Божого вже тут і тепер.

2. Життя за Духом: боротьба зі старою природою

Життя в Христі — це постійна боротьба з тілесними бажаннями, які є спадком грішної природи. Церква вчить, що віра без діл мертва. Тобто, не досить знати істину — її потрібно втілювати в життя. Це не завжди легко, бо плоть чинить опір Духу. Але Дух дає силу перемагати гріх, якщо людина щиро прагне йти за Христом.

Апостол Павло писав до галатів: «Плід же Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, здержливість» (Гал. 5:22-23). Ці якості — ознака того, що в людині діє Бог. Той, хто має такі плоди, належить до Царства Божого, навіть якщо й живе серед світу.

3. Любов — основа Божого царювання

Господь Ісус назвав любов найвищою заповіддю. Любов до Бога і любов до ближнього — це основа всього Закону і пророків (Матв. 22:37-40). Без любові — навіть найдосконаліше богослов’я мертве. Саме тому апостол Павло каже: «І коли я маю пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання... але не маю любові — я ніщо» (1 Кор. 13:2).

Це Царство — це Царство Любові. Християни покликані любити не лише своїх друзів, але й ворогів, благословляти тих, хто їх проклинає, молитися за гонителів. Це важка заповідь, але саме вона є ключем до Божого панування в нашому серці.

4. Свідчення віри у світі

Той, хто має в серці Царство Боже, не може мовчати. Його життя — це проповідь. Його добрі справи, милосердя, терпеливість, вірність — це вогонь, що зігріває тих, хто поряд. Люди бачать Христа в діях християнина.

Апостоли і перші християни не боялися втратити життя заради віри, бо знали: смерть — це лише перехід до вічного життя з Богом. І сьогодні, в сучасному світі, віруючі покликані жити святим життям, нести правду, захищати знедолених, допомагати ближнім і бути світлом серед темряви.