Читати книгу - "Посланець світла, Oleg Poroshok"

Господь відкрив перед ним нову реальність. Герой побачив зоряні світи, віддалені галактики, місця, яких не міг навіть уявити. Але він не був у захваті — він розумів, що все це створене не для його милування, а для роботи. — Світ потребує порядку. — знову почув він голос Господа. — Ти будеш тим, хто стежить за рівновагою. Там, де зло виходить за межі допустимого, ти маєш втручатися. Герой відчув, як у нього повертається сила, але вже не та, що він мав до фізичної форми, а набагато потужніша і не фізична а духовна. Тільки  така, що він міг впливати на події іншим способом. — Як мені діяти? — запитав він. — Я дам тобі знання в потрібний момент. Ти не повинен знати все наперед, інакше це спокусить тебе. Йди і чекай знаку. І ось він опинився в безмежному просторі. Перед ним був космос, який він тепер бачив інакше. Він відчував життя навіть там, де раніше здавалось, що його немає. Він відчував хаос і порядок, боротьбу і гармонію. Його перше завдання чекало попереду. Герой тепер був не просто людиною, а частиною божественного порядку. Його історія не завершилася. Вона лише набирала нових обертів.

Вона шнабирала нових обертів, перетворюючись на служіння в масштабах, що раніше здавались недосяжними.

Герой рухався крізь простори, що не мали меж. Він не летів, не йшов — він просто був там, де мав бути. І в цьому стані він відчув перший заклик. Сигнал, що пронизав його сутність, мов пульсуючий спалах правди, яка потребувала дії.

Світ, схожий на Землю, але зовсім інший — інша цивілізація, інші істоти, що, попри зовнішні відмінності, мали таку ж душу, таку ж свободу вибору. Там зло підступно захоплювало волю, перетворюючи серця на джерела страху й ненависті. Герой зрозумів: неважливо, в якій формі живе істота, її суть однакова — або вона обирає світло, або темряву.

Він наблизився — не фізично, а всією своєю сутністю. Там, у столиці того світу, молода істота з серцем чистим, але наляканим, шукала відповіді. Її батько щойно загинув, борючись проти жорстокого режиму, і тепер у її руках — вибір: мститися чи прощати, боротися чи зламатися.

Герой торкнувся її свідомості лагідним поривом. Не словами, а спокоєм. Не наказом, а натхненням. У її серці спалахнула надія. Вона піднялася і сказала слова, які змінили хід подій на планеті. Натовп, що був готовий до насилля, раптом замовк, вловивши у її голосі те, чого так бракувало — істину.

Герой спостерігав. Він не був більше рятівником у звичному розумінні. Він був стражем. Він не втручався грубо, не ламав природного перебігу подій. Але він був там, де треба, в той момент, коли зло переходило межу.

— Ти вчишся швидко, — знову пролунав голос Господа. — Але пам’ятай: твоя сила — не в могутності, а в розумінні. Істинна влада — це відповідальність.

Герой схилив голову. Він знав, що попереду будуть складні вибори, нові зіткнення, випробування віри та волі. Але тепер він був готовий. Бо він — страж неба. Той, хто пильнує рівновагу не лише між світами, а й у кожному серці.

І в нескінченному просторі прозвучала нова хвиля поклику.

Його наступна місія вже чекала.