Читати книгу - "Сфера води, Mr Simon"

Я прийшов до нього з діловим візитом.
— О, нарешті! — зрадів він. — Ось, нарешті, людина прийшла сама, і мені не доведеться бігати за нею, щоб відправити її до в’язниці. А краще за все — на галеру.
— Я теж радий вас бачити, пане Ісар, — відповів я.
— І що ж завадить мені заарештувати вас іменем Богів прямо зараз? — привітно кивнув він, показуючи на крісло.

Я вмостився там і прийняв від слуги чашку ароматного каві.
— Напевно, те, що я прийшов до вас не з покаянням, а за завданням Древнього.

-Так, і що ж це за завдання? - запитав Ісар, розпалюючи люльку.

Я описав йому нашу розмову з магом. Він задумався. На його смаглявому широкому обличчі з'явився вираз неабиякого подиву.

- І чому ви завітали до мене? - запитав він.

- Я, як ви знаєте, експерт з виявлення всяких покидьків, які застосовують магію в недозволених цілях. Майстер засідок, спеціаліст з погонь і різних фізичних вправ. Коротше кажучи, якщо потрібно впіймати якогось пройдисвіта, що розважається з магією та ховається від правосуддя, я той самий хлопець, який вистежить і покінчить з ним. Я мисливець. А тут... Я навіть не розумію, з чого почати, - завершив я.

- З допиту свідків, звичайно, - усміхнувся Ісар.

- Ось чому я і прийшов до вас з пропозицією про співпрацю, - усміхнувся я.

- Ви вважаєте, що не впораєтеся самостійно? - спитав Ісар.

- Абсолютно в цьому впевнений, - життєрадісно закінчив я.

- Що ж, хоч ми й суперники, і іноді мені хочеться замкнути вас за грати, все ж, на мій погляд, ви іноді перетинаєте моральну межу. Це моя приватна думка, яке не регламентується законом, тож я готовий вам допомогти. Щось підказує мені, що в цій справі нам знадобляться обидва такі спеціалісти, як ми з вами, - підсумував він, відклав люльку і підняв чашку з каві на знак згоди.

Через кілька хвилин ми вирушили до сховища. Спершу я оглянув замки. Це була робота старих майстрів. Відкрити такі двері простою відмичкою не вийде. Тут потрібен цілий арсенал інструментів. Та й товщина двері була досить вражаючою. І, зрештою, на них було накладено закляття, яке просто вбило б того, хто спробував би відкрити двері, не знаючи пароля.

-Хто відповідає за зняття захисного закляття? - діловито спитав Ісар у Головного Наглядача Збережень.

- Ця задача лежить на мені, пане, - відповів той.

- Добре, - погодився мій тимчасовий колега. - Ідемо до вас у кабінет. Сподіваюся, там ми зможемо поговорити без сторонніх вух.

Ми піднялися з сховища. Кабінет Наглядача Збережень пана Дембарра Урра знаходився на другому поверсі Головного Сховища, одного з найпомітніших і популярних будівель у місті. Його архітектура також була незвичайною, і якщо дивитися на нього зверху, то воно нагадувало собою золотий сивіар, що й зберігається в його тайниках. Кабінет сера Урра був просторий, але майже порожній. Це демонструвало всім відвідувачам, що тут не люблять показного шику і не пускають на вітер жодної Морської дюжини. Портрет Древнього на стіні пензля Грундарга Віарра, під ним масивний стіл господаря кабінету і кілька стільців. В кутку маленький столик, три крісла для важливих відвідувачів. Біля вікна в високій вазі ріс шикарний вандарі, його листя було майже в дюжину футів кожне. На цьому подробиці інтер’єру кабінету головного фінансового хранителя закінчувалися. Ми затишно влаштувалися в кріслах.

- Чим я можу вам допомогти, панство? - запитав Головний Наглядач.

- Ми тут за дуже наполегливим проханням Великого Древнього пана Соэна Фаана, - почав Ісар буденним тоном. - Тому перш ніж ми почнемо, нам потрібно дізнатися якомога більше про вашу систему безпеки. Як ви розумієте, це не наша примха, а необхідність.

- Сподіваюся, панове, ви розумієте, що дана інформація не повинна вийти за межі цього кабінету? - уточнив наглядач.

Ми мовчки кивнули на знак згоди.

-У сховищі мають доступ всього шість осіб. У тому числі і ваш покірний слуга. Про систему замків, сподіваюся, вам розповідати не потрібно, вона одна з найнадійніших у нашому світі. Є ще замикаюче закляття, яке можна відкрити за допомогою умовного пароля. Цей пароль змінюється двічі на добу. Тому в певний час доби до сховища одночасно мають доступ всього чотири особи.

-У сховищі бувають службовці самостійно? - уточнив Ісар.

Тільки вони і бувають. Я лише видаю їм дозволи і доступ, а також інформацію про зміну пароля, - сказав пан Дэмбарра. - Усі ці люди надійно перевірені і працюють в нашому управлінні вже не одну дюжину років.

-Ви хочете сказати, що доступ ззовні повністю виключений? - уточнив я.

-Повністю, - підтвердив пан управляючий.

- Що ж, - резюмував Ісар. - Це звужує коло підозрюваних. У вас є характеристики ваших службовців, які мають доступ до сховищ?

- Звісно. Я можу надати вам доступ до них, але тільки в стінах цього закладу.

- Для початку просто розкажіть нам про них, - попросив Ісар. - Дайте коротку характеристику.

- Пан Гун. Найстаріший службовець нашого сховища. Відповідальний чоловік, є старшим серед Хранителів. Пан Хонга, заступник пана Гуна. Також є одним з найстаріших Хранителів, його репутація за останні кілька дюжин років просто виключна. І троє молодших службовців. Пан Пахта Гун і пан Алехта Гун. Рідні сини пана Апатті Гуна, старшого хранителя. Як ви розумієте, у цієї сім'ї виключна репутація та незаплямоване минуле. І останній з молодших службовців - пан Арива Тойніс. Самотня молода людина, ні з ким не пов'язаний, але має бездоганну репутацію, як і всі інші, і служить у нашому закладі вже дюжину років.

- А скажіть, пане Дэмбарра, - спитав Ісар. - Чи не помітили ви дивної поведінки у когось із службовців?

- Ні, - відповів той, - за останні роки нічого незвичайного ні з ким не відбувалося.

- А в цілому, щось таке, що могло б здатися в людині хоч трохи дивним? - встряг я в розмову.

- Навіть не пригадаю, не уявляю, що ви маєте на увазі, - відповів Головний Наглядач. – Пан Арива трохи сонний молодий чоловік, але таке в його поведінці проявляється постійно.