Читати книгу - "Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен"

Зранку я прокинувся в обіймах Елли. Чорт, голова просто розколюється. Для чого я пив так багато вчора? Я подивився на годинник. Уже 6:32! Бляха, у мене ж літак.

Я кулею піднявся та почав одягатися. В процесі, передзвонив батькам, що буду їх чекати уже в аеропорту і щоб вони взяли мої валізи з собою. Я вийшов з номера, залишаючи сплячу дівчину саму. І вирішив не шукати Адама, тому що часу залишалося мало, і тим більше тверезим він мене б не відпустив. 

Завівши порш, я поїхав в аеропорт. Прибув я туди вже дуже пізно, бо біля входу вже чекали мої батьки. Я залишив машину спеціальній людині, яка б мала переправити мій порш у Вашингтон найближчим часом, і підійшов до них.

- Дейв, де ти був цілу ніч? - нервово запитав батько.

- Ніде. Де був, там мене уже немає і не буде. Якісь проблеми?

- Який ти... - хотів сказати щось він, але стримався і додав: - Добре, пішли уже.

Ми разом пішли до паспортного контролю. Там нас перевірили і ми сіли в залі очікування. Скоро оголосили, що на наш літак уже почалася посадка. Ми підійшли до ще одного контролю і там по-новому почали перевіряти наші квитки. Коли нас запросили до літака, я глибоко вдихнув і оглянувся.

Прощавай, Берліне. Я сумуватиму.

Після цього я зайшов всередину, сівши на своє місце. Через 10 хвилин літак був уже в повітрі.

POV Annika

Дивно, але я прокинулася у своєму ліжку. Як я тут опинилася? Я ж заснула на дивані, хіба ні? Я спала доволі довго, годинник показував 12 годину дня. 

Так.. Соня я ще та. 

Я встала та пішла у душ. Після всіх водних процедур, я вдягнулась у домашній одяг і спустилася вниз. У вітальні сиділа моя мама, яка читала журнали, а тато, який сьогодні відпросився з роботи, дивився телевізор. Я підійшла до них.

- Доброго ранку! - вигукнула я і сіла поруч.

Після цих слів вони підняли погляд на мене.

- Доброго уже дня, доню, як спалося? - відповів тато.

- Чудово, тільки я не знаю, як я опинилася у своєму ліжку.

- У тебе буде час подумати над цим, - сміючись відповів тато і підморгнув мамі.

Все ясно.

- Ти не забула про сьогоднішню вечерю? - запитала мама.

- Ні, як я й казала - спершу я йду на вечірку.

- Але, ми домовлялись - 9 вечора ти вдома. Я сподіваюсь, ти не забула про це.

- Я не забула і буду до 9 дома, тато.

- Ну що ж, добре. Джесс їдемо уже?

- Так, любий, - відповіла мама, згортаючи журнал.

- А ви куди? - запитала я.

- Ми їдемо за продуктами, потрібно приготувати гарну вечерю. Хочеш з нами?

- Ні, я краще побуду вдома.

- Добре, тоді ми поїхали. Любимо тебе, - сказав тато і поцілував мене. А потім так зробила й мама.

- І я вас люблю.

Після цього батьки вийшли з дому і я зачинила за ними вхідні двері. Вирішила піти повторити всі параграфи з всіх пар і скласти сумку на завтра у коледж, бо потім буде точно не до того. Зробивши все заплановане раніше, я пішла вибирати одяг на вечірку. Це забрало у мене півтори години! Я ніяк не могла вибрати щось класне, поки мені не попався на очі чорний, мереживний топ та чорні, капець які короткі, шорти. Я рідко вдягаю такі відверті речі, але ж сьогодні є крута нагода привернути до себе увагу. 

До вечірки залишалася година, я почала одягати вибраний одяг на себе. До образу накрутила волосся, намалювала виразні стрілки і підвела губи червоною помадою. Я покрутилася у дзеркалі, насолоджуючись своєю роботою. Я виглядала неперевершено! Навіть подумати б не могла, що можу бути настільки сексуальною. Те, що треба для студентської вечірки.

Взявши з собою сумку, я вийшла з кімнати. У вітальні на мене чекали батьки. Вони уже були повністю готові до вечері. Мама одягнена у довгу червону сукню і її волосся заплетене у косу. Вона така гарна! Сам тато стоїть у чорному костюмі з синьою сорочкою. Я встигла підійти ближче, поки вони шоковано витріщались на мене. Тут нарешті заговорила мама:

- Доню, ти так збираєшся іти на вечірку?

- Так. Я рідко вдягаю такі речі, тому що немає нагоди, а сьогодні чому би й не вдягти їх?

- Ти красуня, Ані, але накинь на себе щось, бо ти дуже відкрита, а надворі холодно, і не роби ніяких дурниць, добре? - сказала вона, а я кивнула у відповідь. - Бажаємо гарно тобі повеселитися, але після вечірки все-таки переодягнись, будь ласка, у щось більш офіційне.

- Добре, дякую. І вам.

- І не смій вимикати телефон. О 9 ти маєш бути тут! - нагадав тато.

- Добре, добре! Я пам'ятаю!

Я одягла білі кросівки на високій платформі, взяла з собою тренч і вийшла з дому. Я попросила татового водія підвезти мене, адже з моїми шортами і топом, який повністю не закриває мій живіт, я сильно змерзну. Я сіла в машину і через 10 хвилин була на місці. Рівно о сьомій вечора, я зайшла у будинок. Нічого собі, як тут багато студентів! Скоріше всього цілий коледж. Лунає дуже гучна, сучасна музика. Я вже хотіла уже піти танцювати в середину, але побачила на горизонті Лію і Райана. Потрібно привітатися. Лія стояла у фіолетовому короткому платті, а Райан у вільній білій сорочці та у синіх джинсах.