Читати книгу - "Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен"

- Привіт найсолодшій парочці цього вечора! - прокричала я.

- О-о-о, Ані, привіт! Вау, яка ти гарна! Це найсексуальніший топ, який я коли-небудь бачила! - відповіла Лія і почала мене оглядати з ніг до голови.

- Дякую, ти теж красунечка! Райан, а ти як? Бачу всі дуже задоволені твоєю вечіркою! - звернулась я до хлопця Лії.

- Дякую, це просто всім уже алкоголь вдарив у голову!

- А чому ми стоїмо? Це ж вечірка! Нумо танцювати! - сказала Лія, взявши нас за руки, і повела на танцмайданчик.

Я просто обожнюю танцювати! І у мене виходить це робити. У дитинстві я ходила на танці понад вісім років. Можна сказати, що це моє хобі. 

На цій вечірці я танцювала досить довго. Я віддавала всю свою енергію танцмайданчику, алкоголю і найгарнішим хлопцям у нашому коледжі, які вже не вперше робили мені компліменти за мій зовнішній вигляд. Це затягнуло мене у такий транс, що я зовсім забула слідкувати за часом. А дарма...

POV Dave

Ми прилетіли до Вашингтону о восьмій вечора. Нас зустрів якийсь чоловік на машині і сказав, що щиро вітає нас тут, бла, бла, бла... Я навіть половину не чув, тому що оглядався навколо. Я помітив, що ці Айлени зовсім не бідні, і я був радий, що перший час не буду жити в якійсь халупі.

Сівши у машину, ми поїхали по дорозі. Їхали так приблизно пів години. Доїхавши, я вийшов і побачив великий двоповерховий будинок з довгим і прибраним двором. Нічого собі, він більший за наш будинок в Берліні вдвічі! Ми пройшли у двір і там на нас чекала жінка і якийсь чоловік, який здався мені знайомим. Десь бачив я його раніше... Це, напевно, ті самі Айлени, про яких батько розповідав мені у літаку. Ми ступили крок до них.

- Доброго вечора, дорогі наші гості. Роберт, Емілі, я такий радий вас бачити! - сказав той і почав нас вітати, а тоді подивився на мене і сказав:

- Боже, Дейв, скільки років пройшло... Ти вже не той маленький п'ятирічний хлопчик, яким я тебе останній раз бачив. Вітаю у Вашингтоні. - сказав він і простягнув мені руку. Я потиснув її і сказав:

- Дякую, але, вибачте, я вас зовсім не пам'ятаю. Ми бачились раніше?

- А пам'ять у тебе погіршилася. Ми постійно колись проводили час разом... - не встиг договорити містер Айлен, як його перебив мій тато:

- Але не довго. Коли у вас народилась донька, ми з того часу й не бачилися. До речі, я її щось не бачу, де вона? - запитав мій батько.

- Вона пішла на вечірку, але скоро прийде. Самі розумієте - студентське життя, без цього ніяк, - відповіла жінка містера Айлена.

Нічого собі новина. У них є донька-студентка. А я думав, що хоча б тут буду мати відпочинок від дівчат. Дівчата казяться, як тільки я трапляюсь їм на очі. Може вона взагалі страшненька і мені доведеться розчарувати бідняжку? 

- Ну що ж, пройдімо у дім? Прошу, заходьте. - сказав містер Айлен, і ми всі разом зайшли у будинок.

Потрібно оглянутися.

POV Annika

Вау, я розважалася на повну! Ми пили, танцювали, пили і знову танцювали. Я провела свій вечір з моїми одногрупниками, поки Лія з Райаном були наодинці. Хлопці розповідали мені їхні життєві історії і я щиро сміялася, з деяких смішних моментів. Я веселилася і пила свою маргариту, поки не почула, як до мене дзвонить телефон. Ледве перебравши ватними ногами, я вийшла з шумного будинку і подивилася на годинник. Уже 9:11. Твою матір! Я ж обіцяла, що о 9 вечора буду вдома! Тато мене вб'є, воскресить і знову вб'є. Після такого мене точно уже нікуди не відпустять. Я підняла трубку:

- Алло, - зі страхом відповіла я.

- Ані, ти бачила котра година?! Де ти вже?

- Тату, я тільки вийшла звідти. Вибач, будь ласка, я не дивилася на час. Пробач! Наші гості є? - почала змінювати тему я, щоби він не почав сердитися.

- Так , Ані. І вони є вже дуже давно! Я відправив за тобою машину, чекай її там!

- Дякую, я зараз буду.

Чорт! Тато все одно на мене розсердився. Ну, а яка Аніка Айлен без запізнень? Фух.. Дома мені буде непереливки. Я вирішила побігти у дім і попрощатись з друзями, поки машина ще не приїхала. Добре, що я додумалася взути кросівки. Я побачила Лію на танцмайданчику і підбігла до неї.

- Ліч, вибач, але мені вже пора...

- Ах, точно... Ну що ж... До завтра тоді, і успіхів. Дякую, що прийшла. - сказала подруга й обняла мене.

- До завтра. Передай Райану, що ця вечірка вийшла дуже класною. Я прекрасно провела час. 

- Обов'язково, подруга. Ти ж розкажеш мені, як все пройшло?

- Звісно, ти також. Бувай.

Я вийшла і побігла до машини, яка мене вже чекала. За пару хвилин я була біля дому. Я взяла жуйку із сумки і взяла її, щоби від мене не було чути різкого запаху алкоголю, але блін, хіба це допоможе?

Зайшовши у будинок, я швидко пройшла у вітальню, де був накритий великий стіл і за ним сиділи мої батьки і наші гості. Я зайшла і голосно сказала:

- Доброго вечора всім!