Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пані Язикатої Хати 2" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 76
Перейти на сторінку:

-Іди до мене, - Митя згріб її в оберемок, вмостив у себе на грудях, ласкаво погладив по голові і сказав, - я б теж хотів цього найбільше у світі. Проте, якщо хоч крапля істини є в словах Миколи, це було б безвідповідально!

-Чому?

-Якщо ти остання Свирянка, відмовившись від обряду, ризикуєш прогнівати богів. Мені ще дід казав, що найстрашніше, що може статися, – повернення богів!

-Чому?

-Навіть моїх убогих знань історії вистачає для розуміння, що було, коли вони правили світом.

-А що було?

-Повний безлад! Боги ніколи не ладнали між собою! Їх же дуже багато було! Вони постійно сварилися, воювали, силою мірялися! А наслідки - людям.

-Ого...

-Тому, коли вони пішли, народ, нарешті, зажив спокійно.

-А як саме вони «пішли»?

-Дід казав, це свого роду сон, але боги піднімуться, якщо в них виникне потреба, а цього допустити не можна. Дід вчив мене правити мудро, щоб ніхто не образився, та не пішов носити жертви Перуну, скаржачись на мене і вимагаючи відплати.

-А хто може на тебе поскаржитися?

-Багато хто. Є ще люди, які моляться богам. Відьми можуть, магічні істоти.

-Що ти такого можеш зробити, щоб вони почали скаржитися?

-Злетіти з котушок від усвідомлення власної сили і насилати повені, гробити врожай, знущатися.

-А якщо я відмовлюся від того обряду, боги образяться і прийдуть мене карати?

-Хто їх знає, ризик є. Вони й змусити можуть.

 

 

-То якщо все це правда, ми всі будемо змушені підкоритися, не тільки я.

-Так, нам теж нічого не залишиться, окрім як змиритися з присутністю один одного.

-Мітя, але ж це -  жах!

-Угу.

-Побиваєте один одного. Та й мене до купи.

-Тобі нічого не загрожує. Тебе ніхто і пальцем не чіпатиме. Хіба не бачиш, як ставляться?

-Ой! Гор особливо! – пирхнула.

-Він теж. Бореться сам із собою, нас би на частини порвав, а на тебе молиться, - Мітя спохмурнів раптом, з ліжка схопився.

-Ти чого?

-Повернутись треба! – сказав стурбовано, – Микита на межі моїх володінь, тебе кличе.

 

«Біда на біді, бідою поганяє»

Замість зіпсованої сукні Мітя видав Стьопці свій черговий спортивний костюм та кросівки.

-Якщо й далі так піде, у тебе скоро одягу не залишиться! – приговорювала Стьопка, одягаючись.

-Не хвилюйся, мені приємно! - Мітя цмокнув її в потилицю.

-Що там могло статися? Сподіваюся, з моїм будиночком все добре?

-Ти відчула би, тут щось інше.

 

За кілька хвилин вони вже стояли біля річки, неподалік будинку Степанії. Микита занепокоєно метався берегом, та побачивши Свирянку і водяника, поспішив на зустріч. Їх спільну появу та вбрання Стьопки не прокоментував.

 

-Степаніє, я за тобою! Антон вмирає!

-Як вмирає?! - вигукнула жінка.

-Запалення легень, лікарі побоюються, що надто пізно звернувся…

-О, Боже! Ні!

-Він просив покликати тебе, пішли? - Микита сам на себе не був схожий, занадто блідий, руки тремтіли.

Стьопка, в стані повного шоку повернулася до Міті, але не встигла й рота відкрити, як він сказав:

-Іди, Панні, тільки подзвони мені потім, я хвилюватимуся! - схилився і на мить міцно притис до себе, - Микито, якщо я можу допомогти…

- Добре, дякую!

 

 

-Степаніє, - почав Микита, як тільки вони сіли в його автомобіль і рушили у бік маєтку Грізного, - я сказав не все.

-Що ще, Микито?!

-Я нічого не говорив раніше, бо вважав, ще не час і що Антон повинен сказати сам, але…

-?

-Коротше, він не проста людина!

-Господи… І чому я не здивована? – вигукнула Стьопка.

-Не в тому сенсі, що він не людина... Просто... загалом у нього є деякі здібності, про які він не знає.

-Це як так?

-Ти будеш сміятись…

-Сміятися? Останнім часом мені хочеться багато чого, але, точно, не сміятися!

-Я теж не знаю, які у нього здібності!

-Здається, я заплуталась... У Антона є деякі здібності, але ти не знаєш які?

-Не знаю.

-А хто знає?

-Вогневик твій, швидше за все, знає!

1 ... 11 12 13 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь"