Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Мій випадковий чоловік, Інна Романова 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій випадковий чоловік, Інна Романова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мій випадковий чоловік" автора Інна Романова. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 46
Перейти на сторінку:
Глава 7.

Женя Климова

Пройшов місяць з тієї розмови, а я все ще з сумом згадую відносини з Костею, що так і не почалися.

Оля розповідає, що він пішов до крайніх заходів, кожен день з'являючись з новою барбі під ручку. Ну і пофіг!

У мене є справи важливіші - захворів тато і треба їхати до мами на допомогу, тому що важко доглядати за двома хлопчиками 6 і 10 років, ходити на роботу і мотатися в лікарню.

А у мене тиждень канікул, з'їжджу і допоможу матусі.

Папа в останні роки сильно здав, його хронічна хвороба нирок прогресувала, і ми нічого не могли вдіяти, тільки лікувати рецидиви і спостерігати.

Я зайшла в поїзд і, сівши на верхню полицю, поринула у світ любовного роману.

Такий цікавий сюжет - обидва айтішника, і такі ж молоді, як я. А кохання яке у них ... фантастичне. Не дарма автор назвала книгу «Мій фантастичний хлопець», кожна дівчина хотіла б знайти «свого» Алекса ... А  не Кость легковажних!

Легкий ритм коліс, заколисування туди-сюди, фоновий шум, дощ за вікном - в цьому є своя романтика. 

Люблю я поїзди, якась нездорова це любов, в основному люди не жалують дорогу, а мені подобається ...

На пероні задзвонив телефон, мама хвилювалася як я там.

- Привіт, мам, я вже приїхала, тільки з поїзда зійшла.

- Добре, доню, бери таксі і їдь додому, я хлопчиків залишила одних, а сама біжу на роботу.

- Уже ловлю. Цілую!

 

Пацани  зустріли радісно, ​​стрибаючи на мене і обіймаючи, як макаки.

Я їм купила по водному пістолету, вони минулого літа про нього мріяли, ну і куди ж без цукерок - цілий кілограм, шоколадних, сподіваюся, мама мене не приб'є. 

- Женя, дякуємо! - кричали хлопчики з набитими ротами.

Люблю свою сім'ю і особливо цих двох бешкетників!

 

Тиждень пролетів непомітно – готування їжі, прибирання, похід в лікарню, з'їздила до бабусі. 

В основному, проводила час з братами, гралися в козаків-розбійників, морський бій, в приставку трохи порубались і ще намагалася з ними робити уроки.

Тато був дуже слабким, але стан стабілізувався і начебто йде на поправку.

Сподіваюся все буде добре! 

Маму особливо шкода, крутиться як білка в колесі, і нема кому допомогти. Я заїкнулася про академічну відпустку і почула таку тираду, що Польці ще вчиться і вчиться.

Проводжали мене втрьох - мама і хлопчики. 

 

Пройшов ще тиждень, весь в навчанні і турботах - я влаштувалася на додатковий підробіток в бар, танцюю, ні, не стрип денс, цілком пристойний контемп, але все одно не дуже це приємно, виступати перед п'яними людьми, пропозиції надходять всілякі...

Але мені треба допомагати мамі - а вечорами лабораторії не працюють, та й не візьмуть зелену першокурсницю в пристойну лабораторію на хороші гроші.

Танцювати я вміла добре і любила. Присвятила їм 6 років свого життя і ніколи не шкодувала про це. Танці - це пристрасть, жіночність, ритм, естетичне задоволення.

 

А в неділю подзвонила мама і плакала в слухавку ...

Татові стало гірше, перевели на діаліз. А це дорого і не обіцяє нічого хорошого.

Я ридала разом з нею, не маючи можливості допомогти, знову заговорила про академічну відпустку, але мама ще гірше заплакала і попросила не робити дурниць, а слухати старших.

 

Костя Костомаров 

Батьки запросили на чергову офіційну вечерю, а значить - чекай біди.

Мій тато власник величезної корпорації з виробництва побутової хімії, старший брат - директор найбільшого філії, а мама - директор з маркетингу. 

Всі при справі, важливі і могутні боси.

Я ж хотів відкрити маленьку, але незалежну компанію з розробки відеоігор нового покоління. 

Мене ще з підліткового віку почав цікавити цей напрямок, але батьків не перепрешь - мені дорога замовлена ​​тільки в Костомаров Про. 

Але я планую повоювати за свою незалежність!

- Мамо, тату, Олег, добрий вечір! - привітався з усіма, хто сидить за столом.

Було накрито на чотири персони, страви ще не подавались, мама демонстративно підняла одну брову і нею вказала на годинник, що висів на стіні - я запізнився аж на 9 хвилин! Ох і ах, але для моєї сім'ї з їх ефективним тайм-менеджментом, це непоправна помилка.

- Сідай, сину! - батько вказав на вільне місце, куди я тут же примостився.

- Подайте аперитив! - дала розпорядження моя мама. 

Їй треба було народитися в 18 столітті, з неї великі класики могли б списати образ барині або графині, аристократична, зарозуміла, завжди виглядала на 1000%, мама не терпіла помилок і рідко прощала їх.

Вечеря була, звичайно ж, вишуканою, красивою і неймовірно смачною. Ми за столом мало говорили, так було заведено, а ось вже за чашкою кави приступали до обговорення гарячих тем.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 11 12 13 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій випадковий чоловік, Інна Романова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій випадковий чоловік, Інна Романова"