Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Наречена для боса, Астра Вєєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для боса, Астра Вєєр"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для боса" автора Астра Вєєр. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 10

Діана

Залишається година до кінця робочого дня. Останнього дня, нагадую собі. Більше сюди не повернуся. І беруся за підготовку.

Ні вже, полегшувати роботу Вірочці не буду. Нехай сама красуня і розумниця тут розбирається.

Видаляю в комп'ютері всі файли, які створила для своєї зручності. Рву на дрібні шматочки план зустрічей боса. Складаю в сумку всі свої речі і чашку, яку прихопила на старому робочому місці.

Максим Юрійович полегшує мені завдання, неймовірно радуючи своїм швидким від'їздом у справах. Дозволяє не затримуватися, мовляв, завтра повернуся і закінчу роботу.

Добренький який, зараз розплачуся, угу.

Швидко пишу заяву на звільнення. Не захоче підписувати - його проблеми. Просто залишаю на його столі заяву, нехай завтра з ранку помилується. Біля виходу з кабінету боса згадую, як вони з братом посміювалися наді мною, ганяючи з ганчіркою на підлозі. Всемогутні мерзотники, ось хто вони. 

Хапаю зі столу недопитий чай боса, майже не спробував. Спеціально ж ганяв мене заварювати за китайським методом, мізки полоскав, щоб познущатися. Виявляється, що й не збирався пити. У-у… нахабнючий тиран.

Ох, яка ж я незграбна... перевертаю чашку з чаєм на крісло боса. Трон тирана теж хоче чаю. Завтра він оцінить, але вже без мене. Хі-хі.

На вулиці хочеться кричати "Вільна!", і чим далі їду від офісу, тим спокійніше на душі мені стає. Була мрія тут працювати, ну що ж, переживу та почну все спочатку. Чи мені звикати? Завтра ж розпочну пошук нового місця і продовжу спокійно жити в своїй затишній квартирці.

І навіть є шанс, що Максим забув про нас з Вікою. Якщо не зажадав відразу борг, то може і не розгледів мене тоді. Хоча... зір у нього, дай боже кожному. Встигла помітити і навіть відчути це на собі.

У супермаркеті купую продукти на вечерю. З Вікою з дому зв'яжуся, вона вечорами проводить курси макіяжу. Нам потрібно разом придумати запасний план.

І так, з пакетом в одній руці, робочою сумкою в іншій, знесилено підповзаю до своєї квартири. Відчиняю двері, помічаючи дивний шум, начебто, ходить хтось.

Невже мені сьогодні ще й на грабіжників пощастить?

От халепа! Адже тут і красти нічого.

Кроки наближаються і голосніше звучать, я смикаю двері на вихід. Замок заїдає.

І тут в передпокій виходить він…

Щипаю себе за зап'ястя. Не пропав, не розчинився у маренні.

- Щось ви довго, Діано. Я зголоднів.

Без краватки і піджака, в розстебнутій наполовину сорочці, навпроти мене стоїть Максим Юрійович.

Якщо я в психлікарні, то де тоді моя палата?

Опускаю очі, розглядаючи далі. Штани він змінив на джинси, і топче мою чисту підлогу кросівками величезного розміру.

- Як... ік-ік, як ви тут опинилися? - я починаю гикати, хапаючись за серце.

- Пояснювати весь механізм зіткнення ключа з замком? Або спочатку мене помічниця погодує?

Я купила три сосиски, помідори і картоплю.

У нього грошенят на кращі ресторани вистачає.

І що мені, сосисками ділитися?

Кидаю пакет на підлогу. Вдих-видих. Діано, зберися.

Друга непритомність за день — вже патологія, треба витримати якось.

- Максиме Юрійовичу, цю квартиру знімаю я. Ви не можете тут перебувати. Ваше вторгнення сюди протизаконне!

- Зателефонуйте господині квартири і запитайте, кому вона належить? - тоном пана пропонує.

Чудова ідея, до речі.

Ключ адже він десь роздобув.

Замок мене зустрів не зламаний.

Вистежив мене? З сумки викрав ключ і зробив зліпок, а потім дублікат?

Хоча мова йдеться про олігарха взагалі-то. Для нього, хто завгодно поцупить і зробить. Краще б в поліцію відразу дзвонити. А може і в швидку. Мене псих переслідує!!!

Але я все ж спершу дзвоню господині квартири, слухаю її плутану балаканину, через слово переді мною вибачається. Пропонує гроші повернути за останній тиждень місяця.

- Але ж ви могли заздалегідь попередити, що продаєте квартиру, - приголомшено промовляю я.

- Сьогодні вдень продаж відбувся. Діано, пробач. Покупець надіслав довірену особу, оформили продаж. Зрозумій, за таку суму я б ніколи не продала. 

- А мені де тепер жити? - притулилася спиною до стіни і повільно осідаю на підлогу.

- Тільки не непритомніти! - наказує бос.

Ненависний погляд в нього кидаю. Гірше його не буває людей.

Він залишив мене без нормального житла, без моєї роботи, зробив підстилкою. Тепер їжу мою ще навіщось просить…

Можливо, проходить якийсь марафон у олігархів?

Знайди дурепу і позбав її всього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 11 12 13 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для боса, Астра Вєєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для боса, Астра Вєєр"