Читати книгу - "Поцілуй Першим, Ольга Манілова"

В якісь віки фігню нормальну строять, могли б і натхнення відшукати.

Ваня — шовковий під час візиту. Зосереджено все відстежує. Бля, у мене тріщина в голові утворюється. Притримую його за плече, коли показую, як планують вганяти багатометрову рідкісну палю в пагорб, щоб різкість кута перекрити.

Малому ж тільки можливості дати. І увагу.

Він мені в очі прямо заглядає безперервно, і я розповідаю вдесятеро більше, ніж збирався.

На зворотній дорозі в магаз заглядаємо. По дрібниці купити, і феї моїй шоколадку. Ваня каже, вона, виявляється, найбільше любить білі шоколадки.

Малий притихлий решту дороги. На околиці поглядає.

У мене в голові список формується, що робити треба насамперед. До школи його сюди планувати влаштувати. Щоб соціалізувався. Нам з Алісою потрібно підшукати на покупку тимчасове щось, адекватне. Із сучасним житлом, ясна річ, напряг у селищі. Ну, ремонт у якійсь хаті можемо за три місяці зробити.

— Хочу Алісі подарунок на весілля підготувати, — кажу серйозно, — допоможеш?

— Дивлячись який подарунок, — доволі зарозумілим тоном заводить нахаба, і я очі закочую.

— Ти знаєш, я здогадався, чому вона тобі погоняло козенятко вибрала.

— Це ще чому? — наїжачується він моментально.

Чекаю повороту, і по його волохатій голові рукою проводжу. Відвертається, але не одразу.

— Це тому що знала Аліса, що татусь у тебе ще тим козлом виявиться.

Дивиться на мене немигаюче. І зовсім розгублено.

Зітхаю.

— Відкрий панель цю, там документи.

Ваня переглядає роздруківку, подекуди зупиняючись почитати довше.

— Допоможеш чи як?

Кадик у нього ще несформований смикається. Бо нервово ковтає.

— У тебе не вийде, — ледь чутно відгукується. — Не лізь у це. Тебе вб'ють.

— Нєа, не вб'ють, — придушую сміх.

Я дуже великий, щоб упасти. Для такого влада і грабастається, щоб із твоєю смертю проблем більше в оточуючих утворилося, ніж під час спроби домовитися з тобою або перебудуватися.

Погляд на дзеркальце заднього виду піднімаю, і знову кермо повертаю. До нашої вулиці ще один відрізок залишається.

— Якщо в кого й вийде, то в мене. Добре мізками доведеться розкинути. Але я викину весь канал наркотрафіку через безпритульних у цьому окрузі. Весь дочиста. Від самої столиці до регіонів. Ні хріна не залишиться. Тому що я так вирішив.

— Воно якось по-іншому піде. В іншому місці. Або люди інші.

Чекаю, поки ми до хати доїдемо. А потім дивлюся на козенятко уважно.

— Ага. Ну треба ж із чогось починати?

— // —

Знаходжу вусатого Скруджа біля абрикосового дерева, біля іржавої ванни, що просто в саду стирчить, як кораблик гнилий.

Старенький крекче там щось, а я навмисно не допомагаю йому, щоб сам попросив.

— Знову з цим, як його, рейдерством, прийшов?

Жую вишеньки, прямо з гілки зірвані, і кісточки в руку збираю.

— Ага, рейдерство, коли я тобі гроші пропоную нормальні за ті ділянки. Давай без гуми цієї, не тягни. А то Алісі все розповім.

— Це що ще ти лисиці розкажеш? — обурюється Сергій Степанович, але за лукаво заблищалими очима бачу, що все він зрозумів.

— Що це твоя благородна персона власні вітрини й обстріляла. Ще й мене підставила.

Бурмоче щось на кшталт "тебе підставиш" і палицею траву рідкісну перед собою розганяє, доволі моторно вглиб саду прямуючи.

Зі зітханням іду за тарганом, прихопивши з собою жменьку вишеньок.

— А тобі повірить хто! — хмикає він. — З чого це мені своє добро псувати, а, Базіліо?

— Конкурента прибирав.

— Це ти що, конкурент? — гнівається дідок. — Та ти ще не доріс, щоб навіть футбольне поле відкрити!

Ага, футбольне поле. Спорткомплекс уже мінімум у двадцять п'ять лямів влетить. Найбільший у країні буде.

— Заздрити шкідливо для здоров'я, Степановичу.

Скрудж такий різкий пірует робить, розвертаючись, що думаю і справді його під старезний лікоть підтримати. А то розквисає ніс тут, а потім із ним няньчитися. Спокійніше рухатися треба, га, ну немолодий уже.

— Ну й скажеш вертихвистці! Вона не особливо розумна, раз сама не здогадалася, і тобі не повірить лисиця. А ще не розумна тому що заміж за тебе, пройдисвіта, йде.

Та моя Аліса! Найрозумніша, найдобріша і найкрасивіша. Взагалі на світі, більше немає таких, ніде! Мізки чудово варять у неї та ще й освітчена по саму маківку. А виховання на десятки людей, у будь-якій ситуації має гідний вигляд. А серце в неї розміром із Всесвіт, повз квіточку зів'ялу не пройде. І красивіше просто неможливо. У неї фігура звихнутися можна, кров із молоком, таку навіть у порно не знайдеш. Мордочка наймиліша на світі, очей не відвести. Навіть кицька у неї розкішна, рожева і ладненька, по-справжньому красива. А діяльна яка, та їй сам Сан Сергійович респектує, водночас вона їм по парковці палиці в колеса ставила. Наймиліша, найдобріша, найпристрасніша...

... нога чогось свербить. Дивлюся, а набалдашник палиці відстукує мені прямо по ступні.

— ... алло! Базіліо, ти мені тут гроші пропонуєш, не забув чи вже манси крутити вздумав? Уже зрозумів, що дурепа-лисиця тобі не повірить?

— Яка ще дурепа? — злюся я. — Та Аліса сама, напевно, здогадалася, хто це такий у селищі тут моторний, із радянськими набоями. І хто не хоче, щоб всю будівлю спорткомплексу відкривати, бо поки ціна на оренду твоїх площадок вигідна буде, до закінчення будівництва.

Дідусь пронирливим поглядом усміхається з-під кущистих брів і ще раз вусами ворушить, точно як прусак.

— Ось саме! Раз вона сама здогадалася, так чим шантажувати збираєшся, буржуй?

Закипаю не на жарт, зараз у когось палицю відберу, назавжди нафіг.

— Та продам я вам ділянки, — посміюється він. Ну чисто лиходій. — Але ти мені площу в цьому своєму комплексі виділиш.

Ага-ага, ось же руки загребущі.