Читати книгу - "Поцілуй Першим, Ольга Манілова"

— Домовилися, — крізь зуби вимовляю.

— І каналізацію мені нову зробите!

— А тобі не надто жирно? І нормально каналізація тут працює, не вигадуй.

— Я все сказав! — стукає палицею по стовбуру абрикоси Сергій Степанович. — Інакше до суду на тебе подам, поки лисиця з пройдисвітом на кшталт тебе не розписалася.

Доводжу дідуся до хати. Ну як доводжу. Ззаду стежу, щоб не впав, а то через гордість він дуже швидко йде, мене, мабуть, вразити хоче.

Аліса з кимось по телефону щебече, але, побачивши нас, зі сміхом вішає слухавку.

Підхоплюю фею свою на руки, начебто незадоволена, але ось-ось усміхнеться. Чмокає мене в щоку раз-два-три-чотири... Весь кайф обламує пронозливий дідуган, який типу не спостерігає за нами.

— Ану поводитися належно до одруження! Я заплющив очі на фокуси в прибудові, але це тимчасово. Спочатку нехай одружиться з тобою!

— Сергію Степановичу! — обурюється вона. — Двадцять перше століття на дворі.

— На моєму подвір'ї немає ніякого ні століття, ні підворіття! І де каблучка, я питаю! Спорткомплекси він будує. Ти рахунок по його картці на власні очі бачила, лисиця? А раптом ми маємо справу з шахраєм!