Читати книгу - "Темний шлях, Анні Кос"

Вдалечині, за піками замкових веж, там, де спускається в долину поміж гір чудове біле місто під сапфірово-синіми дахами, злітає в небо й розсипається купою яскравих кольорових іскор перший салют свята початку літа.

Над їхніми головами все ще сяє ніч, і зірки мерехтять у височині. Під ногами стелиться тінь, чути тихий шепіт листя на вітрі, так само беззвучно розгойдуються трави між коренів велетнів. І дерева, прикрашені пишними кронами, малюють на тлі неба хитромудрий мереживний візерунок...

***

Кая стояла, спираючись на руку чоловіка, і мовчки спостерігала за урочистістю на площі.

За стриманим Хальвардом, який за традицією запалює священне для цієї ночі полум'я багаття. Людиною, вірність якій вона не порушувала жодного разу за декілька років служіння. Хороші роки, які одного разу мали закінчитися, як закінчується все під цим небом.

За Віалою, одягненою з нагоди свята в розкішну синю сукню, прикрашену срібною вишивкою у вигляді квітів і гребенів хвиль, данину своїй батьківщині. У її темному, як сама ніч, волоссі виблискували перлини, на руці горів перстень із прозорим, немов море, сапфіром. І все ж, усмішка на її обличчі здавалася сумною.

За Ульфом, що стояв за плечем сестри, охороняючи дівчину від будь-яких надто зацікавлених або просто хмільних поглядів. Він не дозволить нікому торкнутися руки сестри, обійняти її або запросити на танець. І сам не зробить жодного кроку вбік, щоб не позбавляти її захисту. Утім, як і завжди.

За Ареном, мовчазним гвардійцем з особистої охорони правителя, в чиїх очах при погляді на Віалу запалювалося те особливе світло, не помітити яке жодній жінці несила.

За його другом Малконом, нестерпним базікою, що обіймав за талію чергову біляву красуню. Вона, мабуть, уперше приїхала на подібне свято й розглядала площу з дитячим здивуванням. Кая була впевнена, що цю ніч молодий гвардієць проведе в ніжних обіймах, а на ранок зникне, залишивши в дівчини лише найтепліші спогади.

І... За Йорунн, уродженкою невідомого Каї краю, мовчазною і закритою степовичкою, чиєю служницею вона була останні місяці.

Площа наповнилася радісними голосами, заграла музика, слухачі підняли до неба наповнені вином чаші, славлячи настання літа, а потім розбилися на дві шеренги, щоб розпочати танець. У повітрі замиготіли кольорові стрічки й кинуті кимось пелюстки квітів, а сміх злився з тупотом ніг і співом флейт.

«Мені бракуватиме цього, як бракуватиме й тебе, — прошепотіла вона, не відриваючи погляду від Ульфа Ньорда. — Але ми й справді дали одне одному тільки те, що могли».

— Ходімо, — Кая стиснула руку чоловіка і потягнула його в бік.

Удвох вони непомітно залишили площу, пройшли вздовж крамниць і столів з частуваннями до мосту, перекинутого над річкою, звернули в провулок і за кілька кроків опинилися на стайні незвично тихого і порожнього заїжджого двору.

Чоловік пройшов у стійло і незабаром вивів двох повністю осідланих коней. Він перевірив, чи міцно пристебнуті сумки, чи добре підігнані кріплення сідел, і обернувся до Каї.

— Нам час йти. Де та людина, з якою ти хотіла зустрітися?

— Тут.

З темряви на світло вийшов чоловік, чию фігуру повністю приховував просторий темний плащ із низько опущеним капюшоном. Невідомий підійшов ближче і низько вклонився, притиснувши руку до серця за південним звичаєм.

— Мій пан чекає звісток, — промовив він. — Сподіваюся, вам є, що розповісти?

Кая трохи позадкувала, але одразу взяла себе в руки:

— Спершу покажи, що приніс.

Незнайомець хмикнув і вийняв зі складок плаща шкіряний футляр, прикрашений вигадливим золотим візерунком.

— Як і домовлялися: папери на будинок у передмісті Дармсуда, право на землю і купча на десять рабів, а також документи на ваші нові імена, з якими буде безпечно перетнути кордон. Непоганий капітал для того, щоб почати нове життя, вірно?

— Так. — Кая не стала перевіряти папери, передавши їх чоловікові.

— Тоді я чекаю відповіді на своє перше запитання.

— Передайте раднику імператора нашу подяку, — недавня служниця не стала додавати в голос і краплю щирості. Угода є угода, навряд чи Ундес Чагатай Шона чекає від неї люб'язностей. Вона піднялася в сідло, влаштовуючись для довгої дороги. — І скажіть, що його підозри виявилися правильними. Ця дівчина, Йорунн, без жодного сумніву є донькою Каніта, сестрою конунга Ліда з Великого степу і... магом, появи якого ви так побоювалися. Вона і ніхто інший стане спадкоємицею Хальварда Ейлерта Ейнара, новою володаркою Недоре, Міати й Зелених островів, а, можливо, і всієї імперії.

===========

Любі читачі!

Перший том закінчено, але сага тільки почалася. Я буду дуже вдячна, якщо ви поділитеся враженнями у коментарях та підтримаєте книгу зірочкою. 

Друга частина - "Чужий вибір" - розкаже о юності Хальварда, житті імператора Сабіра та пригодах, що чекають на Йорунн в Недоре.

Ваш автор.

==========

Кінець