Читати книгу - "Українські традиції"

– У мене, – каже, – розписка є…

– Ну, покажи, – каже Христос.

Лукавий пірнув раз – не знайшов, пірнув удруге – не знайшов, пірнув утретє, а Господь і заморозив Ордань на три аршини. Товкся той лукавий, товкся і пробив лід рогами… Вискочив із води, а Ордань знову замерзла…

Надворі мороз, вітер – аж дух забива! Лукавий змерз, хотів у воду, так лід товстий. Він і зостався мерзнуть.

Христос питає:

– А що, дістав розписку?

– Нема.

Взяв Христос і повипускав душі з пекла.

Від Водохреща до шести тижнів баби не ходять прати сорочок, бо гріх: як баба ляпне сорочкою, то чорт і вскочить в ополонку. Хай краще чорт мерзне: менше людям шкоди.

Як прогнав Бог диявола з неба, став він прохать, щоб дозволив верховодить людьми. Бог не дозволив. Почав диявол огризаться:

– Я слухать не буду!

– А я буду побивать громом!

– Я під камінь сховаюся.

– Я й там найду.

– Я під чоловіка: ти пожалієш чоловіка – і мене не уб'єш.

– Чоловіка уб'ю і пущу в рай, а ти згинеш…

Від грози бувають пожежі: то диявол сховається в хату, а Бог уб'є його й спалить. Буває, що грім чоловіка уб'є.

Це значить – чоловік не встиг перехреститься, а диявол і сховався під нього.

Як грім загримить, треба зараз хреститься…

Ув одної ткалі був невеличкий хлопчик. Заставила вона його сукать цівки, а він і не схотів. Вона тоді давай клясти! Потім випустила човник і сказала:

– Подай!

Не схотів він і подать. Кляла вона його, кляла, а потім і сказала:

– Щоб тебе чорти взяли!

Хлопець вискочив з хати, вихор схопився і поніс… Летить той хлопець і кричить:

– Ой пропав же я, пропав: прокляла ненька!

Проклятих дітей багато на світі є: вони нещасні. Кажуть старі люди, що вони з'являються вночі. Хто догадається, накине на дитину хрестик, – диявол і відпустить. Хто не догадається, – дитина затужить і йде до лукавого.

Матерям, що проклинають дітей, прощення од Бога нема.

Як розстається душа з тілом, то її намагаються вхопити лукаві. Тоді підступають три янголи і геть проганяють лукавих. Вони беруть ту душу, і скрізь водять, та показують, яке вона добро зробила. Як давала милостиню, ведуть у горницю, де накриті білою скатертиною столи, і там сидять всі убогі, а перед ними – всяка харч. Потім лукавий показує їй всі гріхи і всіх людей, перед ким вона провинилась. Душа тоді бачить усе, що робила змалку і до смерті… Потім через шість неділь підхоплять ту душу янголи на крила і несуть на схід сонця. Там їм треба пролетіти всі, стільки є, митарства…

Душа людини схожа на голуба, тільки її не видно. На голубів схожі і янголи: вони білі й невидимі. Голубів гріх їсти: це душі померлих людей…

Вовки – це Юрієві собаки. Одного разу ішло два чоловіки. Один каже:

– Ходім де-небудь заночуємо, бо я вовків боюсь.