Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

Смішно і страшно. Бо хтось інший, навіть я сама десятирічної давнини, вхопився б за таку пропозицію без роздумів.

— То ми зрозуміли одне одного?

Мені не треба було озиратися, щоб знати: Ві зараз закусила губи й сопе від обурення, Хорас усміхається своєю вічною кривою й гордовитою усмішкою, а Ед дивиться тільки на мене, продовжуючи захищати, незважаючи ні на що.

— Ні, зовсім не зрозуміли. Ви помилилися, ваша величносте, — я хитнула головою, проганяючи цей морок, і продовжила на повний голос, старанно не помічаючи спрямованих на мене арбалетних болтів: — Іменем ради Архітекторів я звинувачую Кредигуса Мейба П'ятого, законного правителя Ареона, у маніпуляціях із магією часу і пам'яті. Це, — я тицьнула в примарні фігури в Колі передбачень, — доказ того, що я кажу правду.

— Мовчати! — загрозливо проричав король.

— Ні, нехай продовжить, — раптово підтримав мене хтось із задніх рядів. — Я був на всіх церемоніях за останні п'ятдесят років, і цієї серед них точно не було. Тут щось нечисто, дівчисько має рацію!

— Це державна таємниця. Слідство розбереться, — перебив його чоловік у мундирі таємної служби короля. — Грейс Колті та Едвард Лоді, підніміть руки і не чиніть опору затриманню. В іншому разі...

— В іншому разі втратите посаду і голову на додачу, — вступила в розмову Ві. — Як член королівської сім'ї я підтримую обвинувачення і наказую оприлюднити збережену тут інформацію.

— У вас немає такого права, — заперечив чоловік.

— Це у вас немає права оскаржувати мої накази, офіцере, — гордовито процідила Вів'єн. — Тут було скоєно злочин, ми повинні знати, хто його скоїв.

По рядах глядачів прокотилася хвиля сум'яття. Король повільно відступив назад. Дехто з вартових самовільно опустив зброю, інші озиралися на начальство, не розуміючи, кого їм слухати. Канцлер, здається, теж застиг у нерішучості.

— Спокійніше, хлопці. Чи хтось хоче потім доводити, що не через нього завалився храм?

Я мало не розплакалася від полегшення. Еньян Колті власною персоною протиснувся вперед і завмер між нами і нападниками. Вартові з видимим полегшенням опустили арбалети, а слідом один за одним клацнули репортерські спалахи. 

— Ваша величність, лорд-канцлер, панове. Як старший слідчий третього міського відділу...

— Колишній, — насупився начальник варти.

— Почесний, — відбив еньян Колті. — Я підтверджую правомірність твердження леді Вів'єн: якщо у злочині звинувачується один із членів королівської родини, то вимоги іншого достатньо для зняття грифа таємниці слідства.

— Усе правильно, — підтримала Ві. 

— А ну цить! — обличчя короля пішло червоними плямами.

— Енья Ґрейс? Прошу, нехай кожен у цій залі стане свідком того, що сталося.

Вмовляти мене не було жодної потреби. Короткий жест — і фігури над Колом Передбачень рушили з місця.