Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Закріплені на стінах смолоскипи, немов у дзеркалі, відбивалися від гладкої поверхні, спотворюючи реальні розміри приміщення. Притулившись до стіни, тулилися одна до одної три відьми кола.

Ніхто не міг чинити опір воді Валаського замку, й сила була неважлива.

У центрі стояв герцог Сандр, тихо перемовляючись із невисоким повненьким чоловіком із сивою бородою.

Крайтан придивився до старого уважніше.

Сильний чарівник, хоч до Сандра зараз йому дуже далеко. Невже хтось із ради? Але такого віку в раді був лише один маг.

Капітан внутрішньо присвиснув — його господиня точно знала, кого вибирати у жертву.

Віддавши книгу герцогу, капітан вийшов.

— Сандре! — скрикнув здивовано Верховний маг, коли Альберт, відкривши книгу на потрібній сторінці, тицьнув талмуд Ербердену. — Та ти хоч розумієш, що це? Ритуал єднання душ заборонили ще п'ятсот років тому. Зовсім збожеволів?

— Твоя справа — робити те, що кажуть. Малюй коло.

— Ні, ти точно божевільний, — продовжив бубоніти собі під ніс маг, опускаючись на підлогу з чорним грифелем у руці.

Він мав накреслити складний малюнок, точність якого мала першорядне значення.

З першої спроби нічого не вийшло. Маг пихкав, повзав по підлозі, виправляючи помилки, а Сандр з відьмами мовчки дивилися на це дійство.

Гнітючу тишу переривали лише шарудіння тканини одягу Верховного мага та його втомлене сопіння.

За дві години малюнок був готовий. Верховний маг ледве стояв на ногах. Відтиснуті коліна тремтіли, а руки, що не звикли до накреслення точних ліній з додаванням сили, відмовлялися працювати. Але Сандр був непохитний — він не збирався чекати жодної секунди.

Відьми стали за вказаними їм місцями, Ерберден разом із книгою зайняв своє, а герцог став у центр магічного малюнка. На місце, призначене для другої зв'язаної душі, він обережно виклав засохлий листок і кілька волосин.

«Добре весілля, нічого сказати», — хмикнув про себе Верховний маг, але вголос говорити щось побоявся — аж надто грізним виглядав Альберт.

Ритуал розпочався.

За першими словами, прочитаними Верховним магом, Альберт почав вливати в малюнок свою силу. Чорні лінії спалахнули, активуючи знаки, слухняні від дії води відьми впали в транс, автоматично повторюючи слова та віддаючи свою давню магію.

Незнайомі, дивні слова звучали набатом, повітря, попри вогонь, що розбушувався, ніби зледеніло.

Вперше за своє довге життя Верховний маг брав участь у такому стародавньому ритуалі та відчував на власній шкірі силу слів, які майже до дна висмоктували його силу.

Саме через обсяг необхідних сил ритуали зі словами та накресленням символів пішли в минуле. Бувши неймовірно сильними та дієвими, вони вимагали від тих, хто їх проводив, занадто великих сил — таких, якими вже давно не володів жоден маг у цьому світі.

Потай Верховний сподівався, що у герцога нічого не вийде саме з цієї причини. Навіть сили відьом мало не вистачити. Тим паче, що друга душа, яку герцог прив'язував до себе, була на невідомій відстані, й лише наявність її крові дозволяла провести ритуал. Через це Сандр змушений був віддавати силу за двох.

І він віддавав.

Час ніби завмер, а потім яскравий спалах поглинув усе довкола.

Коли Верховний маг прийшов до тями, все вже закінчилося.

Відьом вивели, а йому з герцогом охоронці допомогли піднятися нагору. Розмістивши їх на диванах, охоронці залишили двох магів наодинці.

— Вийшло.

— Дурень, — одночасно з герцогом промовив Ерберден.

Альберт у відповідь лише посміхнувся. Його мало цікавила думка заклятого ворога. Тепер уже поваленого ворога.

— Ти хоч розумієш, на що прирік себе? — простогнав Верховний. — Хоча про що це я? Чим швидше ти здохнеш, тим швидше я звільнюся. Але все-таки я вважав тебе, Альберте, більш розсудливим. Ти знаєш, що в разі смерті одного з вас другий відразу вирушить слідом?

— Щоб знову разом переродитись, — втомлено кивнув герцог.

Ця думка також турбувала його, але страх втратити Яну був сильнішим, а Альберт не звик сумніватися у своїх діях.

— І тобі не шкода дівчини? — Ерберден підвівся на лікоть, щоб краще бачити обличчя співрозмовника. — Скільки замахів ти уникнув за останній рік?

— Левова їхня частка була організована тобою.

— І ти тішишся думкою, що тепер твоє життя буде безпечнішим? Не дури, Сандре, ти ж не міг не здогадуватися, що просто раніше «левова частка» твоїх недругів шукала моєї прихильності та підтримки, а тепер вони шукатимуть один одного.

У відповідь Альберт скривився, показуючи своє ставлення до міркувань старого мага.

— А різниця у віці? — не вгавав Верховний. — Невже фраза "і померли вони в один день" настільки приваблює тебе, що ти готовий відібрати у молодої дівчини пару десятків років?

— Це ти дарма, — раптом розреготався герцог. — Ерберден, у тебе, мабуть, до старості зовсім погано зі зором стало. Ти давно дивився на мене?