Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

Посмішка спала з обличчя Інгрід. Можливо, їй хотілося б зараз опинитися з ним, але схвильованість усе не відступала.

Rorik: Мені здається, поруч із тобою я засну набагато швидше.

Oransje: Ти хочеш перевірити?

Rorik: Так. Виходь.

Oransje: У сенсі?

Rorik: Я стою в тебе під дверима.

Інгрід схопилася з ліжка. Пройшлася туди-сюди, роздумуючи над пропозицією. Відмовлятися точно не хотілося. Вона пригладила волосся, глянула на себе в камері телефону і тихо попрямувала до дверей.

У коридорі й справді стояв Рома. В спортивних штанях і сірій футболці, очі сонні й втомлені, але такі щасливі. Він узяв її за руку і повів до себе в кімнату, там теж усі спали. Ярослав бурмотів щось невиразне уві сні, скинувши одну ногу з ліжка, здавалося, ще трохи й він упаде. Поруч із ним на подушці лежав кубик Рубика, з яким він часто засинав ледь не в обіймах.

Рома тихо наблизився до свого ліжка, прибрав ковдру і запросив Інгрід лягти першою. Вона притулилася до стінки, щоб йому було більше місця; відкинула волосся, поправила шорти. Рома взяв частину підковдри, якої влітку було достатньо, щоб вкриватися, і намотав на ручку вікна, таким чином вони з Інгрід опинилися в будиночку. В укриття до них просочувалося слабке світло місяця і ліхтаря.

Інгрід бачила його очі в темряві й зовсім губилася. Це здавалося тортурами, але такими приємними. Знову почулося бурмотіння Ярослава, досить романтична атмосфера.

Рома також уважно вдивлявся в її обличчя, змушуючи серце вискакувати з грудей, ще трішечки і його буде чутно. Розбудить своїми криками про закоханість, не в змозі стримуватися. Інгрід розуміла, що може статися, від цього нервувала ще сильніше. Рома трохи наблизився до її обличчя, на що Інгрід затамувала подих. Метелики в животі вибухали, бажаючи й водночас уникаючи продовження. Рома неспішно провів своїми губами по її губах.

Інгрід боялася злякати його надмірною ініціативою, але й не хотіла здатися недосвідченою. Просто повторювала за ним, сподіваючись, що він нічого не зрозуміє. Рома ледь помітно прикусив її губу, тоді Інгрід почала відповідати впевненіше, цілувала його у відповідь. Рома притягнув її ближче, поцілунки ставали рішучішими, коли його язик увірвався в її рот, вона остаточно розслабилася. Не було більше страху, піддавалася інстинктам і не дозволяла думкам атакувати її.

Від палких поцілунків подиху не залишалося, у будиночку стало душно. Рома витягнув руку з-під ковдри, впускаючи прохолодне повітря. Стало легше дихати.

Вдосталь націлувавшись, вони вирішили спробувати заснути. Інгрід згорнулася калачиком, Рома обійняв її ззаду і, притулившись до маківки, швидко занурився в сон. Зовсім скоро заснула й Інгрід, уже не думаючи про те, як прокинеться вранці, натрапивши на здивовані погляди хлопців. Вона взагалі не думала, що зможе заснути після такого. Ця ніч безумовно була найкращою в її житті.