Читати книгу - "Поцілуй Першим, Ольга Манілова"

Знову ноги мені розкидає наповну, але я чиню опір муканням.

Повертаю голову з боку в бік, безцільно, і розглядаю як він на колінах перед моїми ногами стоїть. З уже здибленим членом. Яйця важкі, великі в нього. Підтягнулися.

Катається думка самотня в голові. Хочу смоктати член його. Ось на кого він мене перетворив. Із трьома шарами поту, хіть із мене сочиться. Намагаюся опиратися, але моя рука сама собою мій сосок ніжно обкатує.

Ні, не просто відсмоктувати хочу, а щоб він засмикнувся у мене в роті.

Вася боїться передчасно кінчати. Але в моїх слюнях іноді не стримується. Я себе на вершині світу відчуваю. Він потім злиться дуже, а в мене метелики всередині одразу ж потомством обзаводяться.

Кулак перевертає на бік нижню частину мене, — швидко і грубо — і ноги догори підтискає.

За подушку чіпляюся абияк, коли він протискується всередину. З горла по стогону випускаю, бо його товстий член дуже й дуже нахабний.

Лижемося як божевільні: бо нахилився Кулак, щоб мені губи пестити, і одночас спритно до упору присунути і знову мене розтягнути.

Млію і згораю на його члені, як на рожні. Постійно хапаюся за щось пальцями, втомитися не можу.

Він дивиться на мене зверху закохано і люто.

Мукаю щось, коли Вася знову мене розкриває — ногу мою витягує і на себе закидає.

Слинявить ікру мені. Відволікає мою увагу. Тому що тут же з усією міццю в мене засаджується. І засаджується. З гортані теж звуки якісь виштовхує з кожним заходом.

Невідривно дивиться, як довбається в мене.

Усвідомлюю, що сама собі волосся натягую, тільки коли шкірі голови боляче стає.

Знемагаю на видихах, а на вдихах тримаюся абияк. Він мене хитає, а я розтікаюся. Нестерпно, нестерпно, але ще хочу.

Серце пурхає, з кожним помахом змучено надуваючись і феєрверком лопаючись.

Рву губи зубами, від жару. Тому що виворіт шкіри кайфом проїдається, і зовні плавиться насолодою по всьому тілу.

— Васю, — мямлю скрушно, — мені жарко так... Ти... ти...

Він же тільки нижче руку опускає, щоб тримати міцніше, і сильніше довбається з напівзадушеними риками. Якось дивно голівкою цілиться, щоб вона впиралася і проїжджала по верхній стінці піхви, прямо перед входом.

Крадькома ногу мені цілує. Мазком грайливим, як спалах кольору на чорно-білій картинці.

Я судорожно затискаю рот рукою, бо не так щось. Вибух усередині наростає шаленими колами, вогняними кільцями перетворюючи все — все всередині мене — на горіле вугілля. І я розсиплюся вся зараз.

Живіт тремтить, і я ось-ось розчинюся, але спочатку здетоную.

Перехоплюю долонею крик, але пізно, не допомагає.

З усієї дурі вдаряюся долонею в руку Кулака, мну його здиблені вени, бо... Я не втримаюся.

Однією крапкою все всередині збирається і з неприродною швидкістю розпускається назад, набрякаючи в сто разів щільніше.

Поводжу тремтячими ногами, і приголомшено — зі сплеском жаху, сорому і захоплення, — спостерігаю, як з мене прозорий переривчастий струмінь вихлюпується. Два рази поспіль.

Мати Божа... Прячу очі в долоні від ганьби, але спочатку поглядом вихоплюю, куди вона долітає.

І шок не можу приховати від Кулака.

Він сам оторопіло дивиться на те, звідки вона вилетіла.

А потім розкриває мене різко — я скрикую — і частенько штовхається так, що сам захлинається. Тут же пульсує в мені з протяжними стогонами, кусаючи мою ікру.

Я від сорому померти готова. Постійно приховую обличчя в долонях, але від спеки змушена визирати з притулку.

Господи, струменевий оргазм. У мене! Тільки що! Частина ліжка мокра, а щось долетіло й до килима.

Не можу переступити цей момент, коли приголомшено дивилася, як воно з мене проривається. Одночасно з таким сплеском екстазу, що можна розум втратити. Клінічно втратити. Не повернутися з небуття. Бо все згоріло до біса.

Який жах, і чому це зі мною сталося? При ньому!

Він кисень качає, як бик. Дивиться на мене поглядом зовсім чумним і збентеженим.

Його член навіть наполовину не опав після того, як він скінчив.

Я ноги намагаюся стиснути і взагалі відповзти кудись, а він мені не дає. Грубо мені стегна розводить, мацає стегна і цілує просто-таки мої складочки.

По-французьки: мне старанно і несамовито статеві губи.

— Кицька моя рідна, — хрипить і хрипить прямо в плоть рожеву, — слухняна кицька, мокра вся, слухняна яка.

Пальці собі скрушно кусаю, бо справді мокро скрізь. Його лапища вологу розтирають на моїх ногах.

А потім він кидком на мене завалюється, і за собою в бік грабастає. Чи то заколисує, чи то об себе тре.

Я пищу, мукаю і задихаюся одночасно.

Не хочу на нього дивитися, а він до мене звідусіль лізе. Носом мені втикається в щоку, щось басить нечленороздільне.

Жах накочує неймовірний, коли розумію, що все ще ноги трясуться. Бо він лапищею всю мою промежину обхоплює й утримує, наче цементує. Його розпечена долоня на мокрих складках вдвічі більша.

Тикається видихами по всьому овалу обличчя, і все-таки заколисує мене.

— Трясця, це ж неймовірно, — басить напівголосно, — іди до мене, зараз же...

Не можу не відповідати його вологим, гарячим губам. Але тепер уся вже трясуся. Ні, я не збираюся дивитися йому в очі! Блін, ну як так вийшло?

— Солодка, слухняна кицька, — довбає він у мене поцілунками уривчастими, — люблю тебе, маленька, люблю кицьку мою. Ще раз пустиш струмінь, пустиш?

О Господи! Цей вираз! Пустиш струмінь!

Намагаюся вирватися, але радісний бик гірший за розлюченого. Гойдає й гойдає мене, а мої мокрі складки як цербер утримує. Погладжує ліниво.

— Чого метушишся, маленька? — і носом мені в шию тицяє. — Пустиш наступного разу? Вважай, я ж будь ласка кажу. Благаю ж практично.

— Та я... — захлинаюся я зітханнями, — я ж не контролюю це... Що ти таке кажеш!

У цьому й проблема! І який ще "наступного разу"?