Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

— Стій! 

— Ваша високосте, — Гейб спробував стати в нього на шляху.

— Пішов геть! Ні, біжи за нею, поверни її. Негайно, я наказую!

— Леді сказала «ні» — отже «ні», — сухо вимовив Еллінгтон. — Прийміть відмову гідно.

— Ти, та ти! Це все через тебе, зіпсував такий момент... — задихнувся від гніву принц.

— Тихо, обидва! — рявкнув Луїс, стаючи між друзями. — Раян має рацію: дівчина налякана, зараз ви ні про що не домовитеся. Ваша високосте, вам треба заспокоїтися, як слід відпочити та привести себе до ладу. Завтра. Усе завтра. 

— Але...

— Ми знайдемо її, обіцяю. 

— Як?!

— Придумаємо. А поки що треба загасити магію і забратися звідси. Якщо нас спіймають, погано буде всім. Раяне, закінчуй, а я відвезу його високість додому. Гаразд?

***

Зображення блимнуло і згасло. Я різко обернулася до його величності, але він, здавалося, перестав помічати щось навкруги. Чоло короля прокреслила глибока зморшка, а в очах не залишилося нічого, крім всепоглинаючої туги за втраченим минулим.

— Нічого собі! — чийсь шепіт перервав абсолютну тишу в храмі. — Що ж це виходить? У короля наречена була? 

— І на нього працював маг часу...

— До речі, а де він, цей маг, зараз?

— Та ось же стоїть.

— Це не він, цей молодший. І ім'я інше.

— Тоді в канцлера запитай, може, він у курсі.

— Лорд Луїс? — у канцлера впилася ледь не сотня запитуючих поглядів.

— Раян Еллінгтон був звинувачений у незаконному використанні магії часу і таємно страчений за місяць по тому за наказом його високості, майбутнього короля Кредігуса П'ятого, — чітко і голосно відповів лорд Гейб.

Едвард зі свистом втягнув повітря крізь зчеплені зуби. Його рука завмерла на рукояті кинджала, обличчя вкрилося смертельною блідістю. Якусь частину секунди я з жахом чекала на смертельний удар, розуміючи, що жодна сила чи магія не зупинить помсту, але Ед неймовірним зусиллям волі змусив себе прибрати руку зі зброї. 

— Це серйозне звинувачення, — проскрипів голос еньяна Колті. — Але, вибачте, не можу не запитати, чому ви заявляєте про це через стільки часу?

— Тому що пам'ять про ці події було стерто, щоб зберегти репутацію спадкоємця трону. Про те, що сталося, пам'ятали лише кілька людей: чинний Архітектор пам'яті, сам король і я, — канцлер вийшов уперед і повернувся обличчям до натовпу. — Я мовчав, бо не міг навести жодного доказу своєї правоти. Але доказ є, ось він, — його палець ткнув у нас з Едом. — Ви бачили на власні очі. Король скоїв злочин двічі: спершу свідомо використавши мага часу і його силу, потім — приховуючи сліди своєї причетності до справи.

— Сліди вашої причетності, — виправив еньян Колті. — Лорд Луїс, ви ж теж були того вечора в храмі. І так само знали про здібності цієї людини, Райана Еллінгтона, вірно?

— Ну... Так. 

— Чому ж одразу не заявили про нього службі магічного контролю? Чи ці спогади теж було стерто?

— Я мовчав за наказом принца, — різко відгукнувся канцлер. — Спадкоємця трону, свого прямого начальника і, як я думав тоді, справжнього друга.

— А з еньяном Еллінгтоном ви також були друзями?

— Це справи не стосується, — ухилився від прямої відповіді Луїс. 

— І все ж?

— Ми змушені були працювати пліч-о-пліч. Службова необхідність. 

— Якщо таємницю магії Еллінгтона знали тільки ви троє, то як само мага часу було звинувачено і страчено?