Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Зібрання творів у семи томах. Том 5. Мертві душі, Микола Васильович Гоголь 📚 - Українською

Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 5. Мертві душі, Микола Васильович Гоголь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зібрання творів у семи томах. Том 5. Мертві душі" автора Микола Васильович Гоголь. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 123 124 125 ... 130
Перейти на сторінку:
свідомий того, що слово «не оживе, якщо не помре» (VIII, 297). О. Смирнова, за записом П. Вісковатова, свідчила: «Гоголь дивився на “Мертві душі” як на щось, що лежало поза ним, де повинен був розкрити таємниці, йому заповідані. — “Коли я пишу, очі мої розкриваються неприродною ясністю. А якщо я прочитаю написане ще незакінченим, хто б то не був, ясність йде з очей моїх. Я це пережив багато разів. Я певен, коли відслужу свою службу і закінчу те, для чого я покликаний, то помру. А якщо випущу на світ незріле або поділюся малим, яке здійснюю, то помру раніше, ніж виконаю те, задля чого я покликаний у світ”» (Русская старина. — 1902. — № 9. — С. 491).

Один із ключів до розгадки поеми та її назви знаходимо у передсмертному записі Гоголя: «Будьте не мертвими, а живими душами. Немає інших дверей, окрім указаних Ісусом Христом…» (Гоголь Н.В. Собрание сочинений: В 9 т. — М., 1994. — Т. 6. — С. 392). Як істинний художник, Гоголь зберігав оптимістичну віру у можливість відродження людини, мертвої душею, якщо вона звернеться до невмирущого сакрального джерела. На думку В. Воропаєва, «письменник йшов тут від євангельської традиції, з якої бере початок розуміння мертвої душі як духовно померлої. Гоголівський задум суголосний християнському моральному закону, сформульованому св. апостолом Павлом: “Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть” (1 Кор. 15: 22). З цим пов’язана і головна ідея “Мертвих душ” — ідея духовного воскресіння морально занепадаючої людини. Її повинен був утілити в першу чергу головний герой поеми…» (Воропаев В.А. Комментарии // Гоголь Н.В. Собрание сочинений: В 7 т. — М.: Астрель; Act, 2006. — Т. 5. — С. 691‒692).

Уцілілі уривки другого тому поеми доводять, що Гоголь намагався зобразити початок переродження героїв. Духовні настанови, ідеальні поміщики, виписані на сторінках «Вибраних місць», не принесли бажаного ефекту — впливу на суспільство з метою його воскресіння. Наступний крок письменника — творче «перенесення» сакрального модусу у художній твір, поєднання художнього і біблійного слова, що зрештою також виявилося недієвим і непосильним. Визначаючи естетичну природу другого тому, С. Гончаров зазначає: «Різке посилення дидактичних і утопічних тенденцій II тому приводить до того, що жанрова структура прибирає риси своєрідної розгорнутої проповіді (виділено автором. — Н.С.) з маркованим початком і кінцем “сюжету”, з контрастною організацією його ліній, які співвідносяться між собою як “зразок” і “порушення”, з мікрожанровими “проповідницькими інкрустаціями”, проповідницькими темами, мотивами, стилістикою, з біблійними алюзіями і притчовими історіями» (Гончаров С.А. Творчество Гоголя в религиозно-мистическом контексте. — С. 223).

Гоголь першим у російській літературі християнізує художнє слово, прагнучи «спрямувати суспільство або навіть усе покоління до прекрасного…» (VIII, 298). Про художній простір другого тому сучасний дослідник пише: «Особливість зображення простору полягає в тому, що вертикаль пересікається з горизонтальною перспективою. Таке перехрещення створює своєрідний оптичний “хрест”» (Гончаров С.А. Указ. соч. — С. 224).

Попри те, що світ живе все ж за іншими законами і мрія про воскресіння людства залишається утопічною навіть для художньої творчості, пророче звучать слова великого письменника: «…співвітчизники! страшно!.. Стогне вся помираюча суть моя, відчуваючи велетенські зростання й плоди, яких насіння ми сіяли все життя, не прозріваючи і не чуючи, які потвори з них постануть…» (VIII, 221).

Оцінюючи з точки зору сьогодення все, зроблене Гоголем, і, зосібна, трагічну історію буття «Мертвих душ», що супроводили митця заледве не протягом усього життя, доводиться визнати прозірливу правоту слів П. Анненкова: «Якщо ця поема цілком справедливо може називатися пам’ятником його як письменника, то не менше підстав дозволяють сказати, що з нею він готував собі гробівець і як людині. “Мертві душі” були тією подвижницькою келією, в якій він бився і страждав до того часу, поки не винесли його бездиханним із неї» (Анненков П.В. Литературные воспоминания. — С. 84).

Перший том друкуємо у перекладі блискучого новеліста Григорія Косинки (Мертві душі: Поема. — X.: Література і мистецтво, 1934), який все своє творче життя був захоплений творчістю Миколи Гоголя. На його столі поряд з улюбленим Стефаником була поема «Мертві душі», над перекладом якої він працював кілька років. Стефаник цікавився творчістю батька письменника — Василя Гоголя, побував на батьківщині, записував слова полтавської говірки, консультувався з М. Рильським. Г. Косинка мав на меті дати «стилізаційний» переклад, бо «коли відтворити тільки зміст, то краще й не берись» (Про Григорія Косинку: Спогади. — К., 1969. — С. 276‒277), письменник мріяв «зберігати в перекладі все суто Гоголівське» (с. 177). Переклад Г. Косинки вийшов у 1934 р., коли письменника було заарештовано і розстріляно, через це імені перекладача у книжці не подано. На обкладинці зазначено: «За редакцією В. Підмогильного». І лише в 1960-ті роки авторство перекладу було відновлено.

Другий том поеми «Мертві душі» подається за редакцією І. Сенченка (Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К.: Худож. літ., 1952. — Т. 3. — С. 428‒635). Іван Сенченко — український письменник, автор публіцистичних статей і літературно-критичних праць про творчість Т. Шевченка, П. Тичини, П. Панча, багато працював над перекладами українською мовою творів російських письменників — О. Пушкіна, М. Горького, О. Радищева, В. Бєляєва. Відомі й переклади Сенченка таких творів М. Гоголя, як «Вечір проти Івана Купала» та «Страшна помста».

У квадратних дужках подано пропущений або вилучений радянською цензурою текст.

Українські переклади і видання

Мертві душі, або Вандровки Чичикова. Поема Миколая В. Гоголя / Пер. І. Франка. — Львів: Накладом ред. «Діла», 1882. — 280 с. + іл. портр. — [Замітка перекладача про зміст II тому «Мертвих душ» (перекладається тільки 1-й)].

Мертві душі. Поема / [Пер. з рос. Г. Косинки]; За ред. В. Підмогильного; Вст. ст. Л. Каменева, Д. Заславського. — X.: Література і мистецтво, 1934. — 312 с. — (Дешева б-ка худож. літ.).

Мертві душі. Поема. Додатки до поеми «Мертві душі» / Пер. за ред. А. Хуторяна, Ф. Гавриша, М. Щербака / Гоголь М. Вибрані твори. — К.; X.: Держлітвидав, 1935. — С. 428‒635.

Мертві душі / Пер. за ред. К. Шмиговського // Гоголь М.В. Вибрані твори. — К.: ДВХЛ, 1948. — С. 304‒516.

Мертві душі. Поема / Пер. за ред. І. Сенченка // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К.: Худож. літ., 1952. — Т. 3. — С. 7‒373.

Мертві душі. Поема / Пер. за ред. І. Сенченка // Гоголь М.В. Програмні

1 ... 123 124 125 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 5. Мертві душі, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зібрання творів у семи томах. Том 5. Мертві душі, Микола Васильович Гоголь"