Читати книгу - "Поцілуй Першим, Ольга Манілова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наступного дня напруга зростає. Вася пише мені, що раніше звільниться, і питає, чи не хочу я звільнитися до вечері теж.
А ще він знайшов мені рідкісний білий бельгійський шоколад.
Та я підступність за версту чую!
Перекручую в думках купу варіантів. Що ж далі робити. Сьогодні мене точно атакуватиме серед простирадел. Краще взагалі не давати йому ноги мої розсовувати. А то, хто знає, що "знову" трапиться!
Що-що.
Воно!
Усі припливи пекучого захвату — при згадці, як же добре це було, — наполегливо відштовхую. Блін, у голові доведеться дамбу будувати.
Але ні! Добре чи не добре, не важливо. Я не збираюся цього знову робити. Знати б тільки, як це гарантувати.
Перед приходом Васі я напросто піддаюся тотальному боягузтву. Придумала маніпулятивні відволікання всілякі й навіть читала, як це можна придушити — але не вірю, що прокотить.
Роблю вигляд, що все як завжди, коли Кулак до письмового столу підходить і цілує мене як привітання. А сама всередині як мокра гуска. Перевалююся туди-сюди, панічно формую якусь відмазу.
— Усе норм? — злегка зсунувши брови, запитує Кулак. Кошториси мої тут же дивиться.
Ні, не норм. Бачу, він духом уже в бичачу іпостась застрибує. Бульдозером сьогодні знову по мені пройдеться.
Але спасибі за ідею, ваша столична Величність.
— Щось погано почуваюся. Спека дістала. Треба тиск поміряти.
Його темні рухливі очі миттєво мене немов по кожному атому окремо сканують.
— А ну пішли міряти тиск, — рубає він і чую, що реально турбується.
Совість спить, тому що... тому що! Мені страшно в ліжко залазити голою після вчорашнього. Я взагалі не знаю, чи переживу колись потрясіння минулого вечора. Мені страшно, що мені... це ще може сильно сподобається!
У мене виявляється реально підвищений тиск. Трохи. Шукаю таблетку. Але тільки для вигляду, чесно зізнатися.
Потім він зі мною в кошторисах копається, і накладні постачальників крутить з усіх боків. Каже, що виведе мене на одну лінію постачання, через Бруса. Там зможуть через митницю протягнути рідкісне обладнання. Я у нестямі від радості. Вася посміхається, навіть роздруківки акуратно в купу збирає.
На коліна мене до себе тягне. Поки ніжимося і лижемося все ладненько, а потім його лапи мені боки промацують, а жадібний рот на сосок націлюється прямо через сукню і ліфчик.
Я мимоволі завмираю, і через якийсь час незручність очевидною стає. Він нехарактерно пом'якшується, погладжує мене практично ніжно. Це так приємно, що я не витримую і підхоплююся.
— Я піду... молока поп'ю, а то мені... недобре якось, — сукню обсмикую, це типу привід в очі не дивитися.
Зап'ястя він мені спокійно перехоплює.
— У чому конкретно недобре? — витримано запитує.
У мене нога права смикається, і сукню я ще раз поправляю.
— Якось втомленою, розбитою почуваюся.
— Я тобі масаж зараз зроблю. Тобі розслабитися треба.
Садить мене на ліжко. І абсолютно безцеремонно одяг починає з мене стягувати.
Коли край сукні до грудей доходить, я панічно повертаю тканину назад і намагаюся схопитися знову.
Ось тут Кулак і вибухає.
Нахабно мене до себе розвертає, за лікоть прихоплює. Чорні очі мають намір все прорахувати.
— Це одне, якщо ти реально погано почуваєшся. І інше, якщо... А ну стягуй ганчірки.
Вириваю руку з хватки, і це його злить до такої міри, що він ніздрі роздуває. Я нарешті схоплююся, але скидаю з себе сукню. Ну ось! Як і хотіла його бичача Величність.
Тільки коли він до мене нахабно тягнеться, примудряюся перелізти на інший кінець ліжка.
Вася на мить застигає. Розглядає мене чіпко. А потім у кулак покривало збирає і з ліжка стягує. Я ледь утримуюся в сидячому положенні, бо з-під мене теж частина покривала вислизає.
— Це що таке ще? — піднімається і рукою в стіл упирається. — Ти що собі надумала?
— Я-я нічого... н-не надумала, — намагаюся всістися зручніше. — Давай... давай сьогодні, — нервово ковтаю і погляд відводжу, — перепочинемо. Ось як … перепочинок.
— Що? — глухо запитує він. — Перепочинок? Від чого перепочинок?
Не витримую, і очі на нього підкидаю. Розлючений, розгублений і насторожений.
— Я-я... та я просто... мені просто...
Він кидається до мене, на моїй половині ліжка вже на себе смикає. Зустрічаємося очами віч-на-віч.
Його обличчя — червоне від обурення й розлюченості, а моє — червоне від нервозності й сорому.
— Ану-но конкретно, кохана. Те, що ти сексом займатися не хочеш, це я зрозумів. Причину конкретну.
— Я хочу займатися сексом, — твердо виправдовуюся я.
Він оглядає мене, поглядом затримується біля розвилки ніг. Я так сиджу, що тільки мереживну облямівку трусиків видно.
— Ліфчик зніми, — хрипло вимагає.
Я розстібаю гачки загальмованими пальцями і стягую бретельки.
Соски під його поглядом моментально тверднуть.
Раптово відчуваю прилив збудження. Від того, що груди йому добровільно показую, а він одягнений ще. Хоча він сотні разів уже бачив їх.
І від того, що на колінах перед ним сиджу.
Він так швидко нахиляється, що я не встигаю відреагувати.
Посмоктує мій сосок. Неквапливо. Лагідно. Захоплено.
Немов навіть наша перепалка не завадить його пристрасті.
Я закидаю голову, від задоволення.
А потім Кулак потилицю мені фіксує і нападає на мене з поцілунками.
Через хвилин десять знесилено кінчаю в нього на язиці. Лежачи вже на спині. З широко розсунутими ногами. Абсолютно гола.
Соски ниють. Підводячись, він один коротко підчіплює, практично знущально.
Дякувати богу, без усяких струменевих оргазмів обійшлося.
Нависаючи наді мною та розглядаючи усе відкрите перед ним, Кулак майже зневажливим жестом розстібає ширінку.
Здаюся, звісно. Вася мене ще розпитує потім про «конкретно», але я впевнена, що він про все здогадався. Не складно двічі два скласти.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілуй Першим, Ольга Манілова», після закриття браузера.