Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Яна опустила голову, Альберт боявся поворухнутися, а вона продовжила:

— Я завагітніла майже відразу після весілля. Була на третьому місяці, коли після чергових побоїв від мого законного чоловіка у мене стався викидень. Мене відвезли до лікарні, а там у напівнепритомному стані я почула, як він домовляється про те, щоб стерилізувати мене. Я просила, благала, але все марно. Йому не потрібні були зайві проблеми від мене... Ні йому, ні Богу... З того часу я не вірю в Бога, не вірю в чудеса та не вірю в кохання.

В один стрибок Альберт перескочив через вівтар і з силою рвонув Яну до себе.

— Я не залишу тебе, чуєш, — палко прошепотів він їй на вухо, — мені все одно, я ніколи не залишу тебе.

— Надто пізно, — також пошепки відповіла вона йому. — Мої крила зламані, тож я давно вже лечу у прірву… пробач, я кохаю тебе, але не хочу тягнути за собою, — потім, піднявши голову, крикнула. — Я готова!

Альберт бачив, як від скелі відокремилася тінь і почала наближатися.

Час ніби завмер, і він з жахом зрозумів, що не може поворухнутися. Тінь тим часом прийняла контури Вести та заговорила:

— Коли янгол покладе на вівтар у жертву своє серце та добровільно повернеться до звіра, який убив його, давня сила прокинеться від сну, наповнивши собою життя.

— Ось і все, — Яна усміхнулася крізь сльози. — Прощавай… і живи.

Повільно, мов уві сні, вона почала розчинятися, перетворюючись на легкий серпанок, який миттю поглинув камінь стародавнього вівтаря.

Десь дуже високо

— Лови! — закричала Атропос, бачачи, як стрімко розв'язується вузол і ніготь Лахесіс падає на землю.

В останній момент Клото спіймала кінці сплетіння, не даючи йому остаточно розірватися.

Сестри полегшено видихнули.

— Ну, то що тепер робити? — спантеличено запитала Клото, тримаючи сріблясте сплетіння. — Я ж не можу так сидіти весь час.