Читати книгу - "Olya_#1"

276
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Olya_#1" автора Володимир Худенко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 125 126 127 ... 146
Перейти на сторінку:
навіть зустрічає на пустельних вуличках своїх давно вже померлих близьких… І чи захочуть вони всі дізнатись жахаючу ПРАВДУ?

Корпорація Soft Dreams Ltd. пропонує вам зануритись в атмосферу далекого минулого, сплетену як із ретельно проаналізованого архівного матеріалу, так і з дбайливо відтворених міфів, міських легенд, конспірологічних здогадок та забобонів, у яких проживали наші з вами предки. Здійсніть із нами цю захоплюючу, ностальгійну подорож у позаминуле сторіччя, аби поміркувати над проблемою життя та смерті, природою часу та зрештою над тим, що є людина і людство?

Замовляйте контент в онлайн-супермаркетах та спеціалізованих точках Soft Dreams Ltd., а також…

РОЗПІЗНАВАННЯ ПРОТОКОЛІВ…

GREGORY: …, що ти не розкидав «макогони» — ми тут по ходу декого засік… вишлю п’ятеро пацанів уперед, в екіпіруванні, може, візьмуть слі… і буду повідомля… ти поки маякуй на… р… они…

NAUGHTY_DOG: … згорнеш і залатаєш склад, звалюємо негайно, це тобі не жар… ми вже на підльоті, жди дві години і все зачис… кщо просочиться хоча б щось — ми на Землі не жильці, ти в’їжджаєш чи н… не підведи мен…

[ ПОШКОДЖЕНИЙ ФАЙЛ]

9.

— Що таке «макогони»? — спитала капітан, коли Оля відіслала їй розшифровку архіву.

— Якісь високочастотні пугачі, — здвигнула плечем та. — Скоріше за все.

- Їм докучали тварини?

— Можна і так сказати…

Оля легенько всміхнулась.

— У вас там вечір? — спитала ще.

— Скоро завечоріє, — одгукнулась капітан. — А що?

— Та нічого.

Оля знов легенько всміхнулась.

— Установіть патрульним зондам оцю конфігурацію…

admin:

/configuration_file/

[ ENABLE / DISABLE]

— Навіщо?

— Установіть.

— Добре… — капітан помовчала, а тоді знов сполошилась і заговорила якось роздратовано. — Слухайте, Ольго, я думала, що ці файли проллють якесь світло хоча б на тутешню діяльність корпорації, але це все якась нісенітниця, і я тепер навіть не знаю, із чого почати пошуки, не кажучи про цих піратів…

— Ні до чого, — мляво одізвалась Оля.

Вона криво морщилась, обдумуючи своє…

— Що?

— Вам нічого не треба шукати.

— Чому?

— Вони пролили.

— Що?? Чорт… — Асланоглу злісно видихнула, тоді, здавалось, узяла себе в руки. — Говоріть, будь ласка, чіткіше.

Оля випрямилась у своїй капсулі.

— Мем, розкопайте склад і ідентифікуйте його вміст — це все, що залишилось.

— Тобто «все, що залишилось»?

— Сегмент площини.

— Чого?

— Останній сегмент площини — ми її майже деконструювали.

— Я вас не розумію.

- І не треба, — понуро видихнула Оля і, від’єднавшись, відкинулась у капсулі.

Тепер їй було ясно, що площин насправді дві. Не так, як вона думала спочатку — гул, рожеві капці та браслет, ціль польоту, секретний полігон корпорації, пірати… Не так, треба було інакше, треба було одразу відділити ці дві площини одна від одної та відповідним чином масштабувати. Ось є гул, рожеві капці та браслет, а ось — секретний полігон та пірати. Ось вони лежать одна напроти одної, ці дві площини, причому одна з них гігантська, як гіперструна крізь половину галактики, а друга малесенька, як п’ятачок століття тому розбомбленого космодрому на покинутій, богом забутій планеті-полігоні. Що ж тоді таке «ціль польоту»? «Ціль польоту», Олю, це перемичка — от що це таке. Це дифузійна присоска, що поєднує дві площини.

Чи є інші подібні присоски? Імовірно, є. Одною з них може бути дамп та сверблячка піратського крекера. Оля була упевнена в тому, що аби пірат мав ліцензований інтерфейс (а не… що там за саморобка у нього була встановлена?), то замість сверблячки підхопив би АНАЛОГІЧНИЙ розсинхрон. Причому, і це вкрай важливо, оця його сверблячка була поки що позиційно найвищим випадком розсинхрону, ба більше того — позиційно найвищим присоском.

Щось там сталось рік-два тому, і поки Оля, ясна річ, уявлення не мала, що. Але якщо б це все був дрім, то пояснення було б простим: пірати якимось чином активували каталізатор гулу (що б це не було), і він задіяв експансію та проламався сюди. Але, по-перше, це не дрім, а по-друге — такі висновки вкрай передчасні. Треба було їх негайно чимось обґрунтувати, інакше Оля ризикувала з головою втонути у клятій трясовині власних домислів…

Ну, припустімо, пірати активували щось. Що це могло бути? Дані з відновлених терміналів практично повністю пояснили Олі і призначення полігону, і тутешні експерименти General Biology. І вона зараз була готова заприсягтися, що на полігоні

1 ... 125 126 127 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Olya_#1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Olya_#1"