Читати книгу - "Хочу тебе кохати, Олена Тодорова"

- Живий, киця рідна... Живий! - вигукує, як переможець. І тут же виснажено видихає: - Ух, блядь...

- Без "блядь", - більше жартівливо його лаю.

Усміхається, але бере до уваги.

- Ух-х-х... - тягне басом. - Без "блядь", звісно.

- Бойка!

Далі обурюватися не дає. Перехоплюючи мої руки, навіщось заводить їх мені за спину.

- Люблю тебе, киця, - закриває рот своїм ротом. Не цілує, просто припечатується. Відриваючись, в очі дивиться і знову повторює: - Люблю.

Я, безумовно, не можу не відповісти.

- І я тебе кохаю, рідний, - рветься це зізнання із самого серця.

- Живемо, - підсумовує Бойка. Ще раз притискається до моїх губ ротом. Протяжно видихає. А після вбиває до нового нападу реготу запитанням: - А що там, пожерти щось залишилося?