Читати книгу - "Стів Джобс"

В жовтні 2000 року, коли Дрекслер гадав, що процес уже завершений, Джонсон прокинувся серед ночі перед одним з їхніх вівторкових зібрань із думкою: щось було фундаментально неправильно. Вони будували крамницю навколо кожної з окремих ліній продукції Apple — з площею для PowerMac, іМас, iBook і PowerBook. Та Джобс почав розвивати нову концепцію: комп’ютер — як центр усієї цифрової діяльності людини. Іншими словами, комп’ютер може керувати відео та фотографіями з фотоапарату і, можливо, невдовзі управлятиме музичним плеєром і піснями чи книжками та часописами. Передсвітанкові роздуми Джонсона навели його на думку, що прилавки крамниць мають бути організовані не лише навколо чотирьох ліній комп’ютерів компанії, а й навколо речей, які люди хотіли робити.

— Наприклад, я вважав, що у крамницях мають бути відділи для фільмів, де різні Macintosh і PowerBook демонструватимуть програму iMovie і показуватимуть, як можна переносити та редагувати зображення з фотоапарату.

Того вівторка Джонсон приїхав до офіса Джобса рано-вранці та розповів йому про раптове осяяння: що вони мають переробити в крамниці. Досі він лише чув легенди про Джобсовий темпераментний характер, але не відчував його на собі. Дотепер. Джобс таки вибухнув.

— Ти знаєш, наскільки це великі зміни? — кричав він. — Я працював, як проклятий, над цією крамницею протягом шести місяців, а зараз ти хочеш все змінити! — Тут Джобс раптом затих. — Я стомився. Я не можу зробити ще одну крамницю з нуля.

У Джонсона не було слів, і Джобс простежив, щоби так і залишалося. Дорогою до крамниці-прототипу, де всі збиралися на вівторкові збіговиська, він наказав Джонсону не говорити ані слова ні до нього, ні до інших членів команди. І протягом семи хвилин вони їхали у повній тиші. Коли вони вийшли з машини, Джобс уже закінчив переварювати інформацію.

— Я знав, що Рон правий, — пригадував він.

На здивування Джонсона, Джобс розпочав збори словами: «Рон уважає, що ми зробили все не так. Він уважає, що все слід організувати не навколо продукції, а навколо того, що роблять люди».

Зависла тиша, і Джобс продовжив.

— І знаєте, він правий.

Джобс сказав, що вони перероблять формат крамниці, незважаючи на те, що це перенесе відкриття з січня на три-чотири місяці.

— У нас є лише один шанс все виправити.

Джобс любив розповідати історію (що він і зробив того дня для своєї команди) про те, як все, що він зробив правильно, потребувало моменту, коли він натискав на кнопку зворотного перемотування. Щоразу він мусив переробляти щось, що, як виявилося, не було бездоганним. Він розповів, що так робив з «Історією іграшок», коли персонаж Вуді виявився негідником, і що робив це кілька разів у Macintosh.

— Якщо щось не так, то це неможливо проігнорувати, сказавши, мовляв, виправлю пізніше, — говорив він. — Так учиняють хіба інші компанії.

В січні 2001 року прототип був нарешті готовий, і Джобс уперше дозволив членам правління побачити його. Спочатку він пояснив теорію, що стояла за вибором такого дизайну, креслячи на дошці. Потім запросив усіх членів правління у бус і повіз їх за три кілометри. Побачивши, що побудували Джобс і Джонсон, вони одноголосно затвердили, що потрібно рухатися далі. Це, погоджувалося правління, перенесе стосунки роздрібної торгівлі з торговою маркою на новий рівень. А ще покупці не бачитимуть у продукції Apple лише товар, як Dell чи Compaq.

Більшість незалежних експертів не погоджувалися. «Може, нехай би вже Стів Джобс припиняв думати настільки інакше», — написали у часописі Business Week, в статті під заголовком «Вибач, Стів, ось чому крамниці Apple не спрацьовують».

Журналісти процитували колишнього головного фінансового директора Apple Джозефа Граціано, який казав, що «проблема Apple у тому, що там досі вірять, що ріст — це коли у світі, де люблять сир і крекери, подають червону ікру». Консультант із дрібної торгівлі Девід Гольдштейн проголосив: «Даю їм два роки, доки вони не виправлять свою вартісну помилку».

Дерево, каміння, сталь, скло

19 травня 2001 року перша крамниця Apple відкрилася в торговому районі Tyson’s Comer, що у штаті Вірґинія. Білі прилавки у крамниці блищали, дерев’яна підлога була начищена, на стіні — велетенський плакат «Думай інакше» з Джоном та Йоко в ліжку. Скептики були неправими. Крамниці Gateway за тиждень відвідували 250 людей. А в крамницях Apple у 2004 році було 5400 відвідувачів на тиждень. Того року прибуток із крамниць склав 1,2 мільярда доларів, і це стало рекордом роздрібної торгівлі. Досі ще жодна крамниця не переходила мільярдного рубежу. Інформація про продажі з кожної крамниці збиралася кожні чотири хвилини програмним забезпеченням Елісона, надаючи всі дані про те, як інтегрувати канали виготовлення, постачання і продажів продукції.

Крамниці процвітали, і Джобс брав участь у кожному аспекті їх роботи.

— Якось на маркетингових зборах, тоді, коли крамниці саме відкривалися, Стів змусив нас півгодини вирішувати, яким відтінком сірого мають бути пофарбовані вказівники до туалетів.

Архітектурна фірма Bohlin Cywinski Jackson розробила крамниці, але Джобс розв’язував головні питання.

Особливу увагу Джобс приділяв сходам, і це перекликалося з тим, що він звів у NeXT. Коли крамниця ще будувалася і він прийшов туди, то відразу запропонував змінити сходи. Його ім’я записане як ім’я головного винахідника двох запатентованих додатків до сходів. Перший — це скляні сходинки, через які можна дивитися, і скляне поруччя у комбінації з титаном. Другий — інженерна система, яка складається з монолітного шматка скла, у якому скляні пластини заламіновані для підтримки навантаження.

У 1985 році, коли Джобса вперше витіснили з Apple, він поїхав до Італії, і там його виразили тротуари у Флоренції — вони були вимощені особливим камінням. У 2002-му він зрозумів, що дерев’яні підлоги у крамницях — це надто прозаїчно (концепція, над якою б ніколи не замислювався, скажімо, генеральний директор Microsoft Стів Балмер), і Джобс хотів використати те італійське каміння всередині. Дехто з його колег переконував, щоби він скопіював колір і текстуру того каміння на бетоні, що обійдеться у десять разів дешевше, та Джобс наполіг, що все має бути автентичним. Сіро-блакитний піщаник Pietra Serena з дрібнозернистою структурою видобували в кар’єрі, який належав родині Іль Казоне у Фіренцуолі, зразу за Флоренцією.

— Ми відбираємо лише три відсотки від того, що приходить із гори, бо треба, щоби були відповідні відтінок, текстура та чистота, — казав Джонсон. — Стів дуже переймався тим, щоби був колір такий, як треба, і щоби це був продукт високої щільності.

Тому дизайнери у Флоренції відбирали лише правильно добутий камінь, наглядали за тим, як його ріжуть на рівні плити, нумерували кожну плитку так,