Читати книгу - "В сяєві Локобренни, Alana Nesta"

— Ти своїм безглуздим вчинком дала зрозуміти Скаді, що ми зустрілись. Так що можливо це один рік, якщо я залишусь  і ти закохаєшся в мене, і все життя, якщо ти не покохаєш мене… все залежить від Скаді.

— Ти мене не відпустиш? Я не хочу бути просто іграшко для розваги богів та домониць.

Він мовчав. Я не витримала, встала й сіла перед ним, заглянувши в очі. У них було стільки болю...

— Відпусти мене. Навіщо тобі десята смерть?

— Дай мені місяць. Я знову спробую зруйнувати прокляття, цього разу повинно вийти. Якщо не вийде… або якщо навіть зруйную, а ти не захочеш лишитися — я відпущу. Більше того, поверну тебе назад у той самий момент, коли забрав. І заберу всі спогади. Ти житимеш, як ні в чому не бувало. Це — остання спроба.

— Місяць?

— Так. І… Давай укладемо перемир’я. Я постараюся не робити нічого, що тобі неприємне, — сказав він із надією.

— А якщо я не погоджусь?

— Тоді я поверну тебе сьогодні ж. На тих самих умовах.

Він підвівся й підійшов до вікна. Даючи мені час на роздуми.

— Тобто, як би я не вирішила — ти повернеш мене додому? Якщо погоджусь — через місяць, якщо ні — зараз?

— Так.

— А що отримаєш ти?

— Час, проведений із тобою…