Читати книгу - "Серенада Ваяланда 2, Fill"

— КЛІД!!! — крик її розітнув тишу. — Я ТОБІ КАЗАЛА ВІДПОВІДАТИ ОДРАЗУ!!! ЧИМ ТИ ПОВ'ЯЗАНИЙ З НОРДАЛІНСІ? ХОЧА, СПОЧАТКУ — ВІДПОВІСИ НА ІНШЕ ПИТАННЯЧКО!!!
Вона впритул підійшла, ледве стримуючи себе не вдарити його — ЧОМУ ЗАХІД ТАК ПЕЧЕТЬСЯ ЗА АРТЕФАКТ ВАЯЛАНДУ? ЩО ВІН ТАКЕ ДАЄ, ЩО ТИ НАВІТЬ ЗГАДАВ ЗА НЬОГО?!

Клід усміхнувся. Ліниво, зухвало, наче відчував, що повністю контролює ситуацію.
— А спробуєш сама здогадатись? — відповів він, нахиливши голову набік.
— Що такого дає ця штука, що Нордалінсі навіть потрудилися її розкидати по всьому континенту?..

— ТИ...!! — Амілія вже хотіла знову кинутися вперед, але Клід спокійно підняв палець, перебиваючи її:

— Хо. Аж дивно, що ні до кого в цій залі не дійшло... — його голос став темнішим, глибшим. — Який єдиний зиск є з того, щоб підривати хранилище, здавалось би, "пусте"?

Мовчанка.

— Дуже просто, — прошепотів він, але кожне слово було наче молотом. — ЄДИНОЮ річчю, за допомогою якої ви могли зараз перемогти Нордалінсі… була Артефакт Селести Ваяланди.

В залі запанувала оглушлива тиша. Кожен погляд був прикований до Кліда. Амілія завмерла. Її руки тремтіли — чи то від люті, чи від раптового усвідомлення.

Королева стисла підлокітники трону.
Очі її були холодними, як крига.
— І тепер, він знищений…

— Ну, не повністю ж знищений, га! — озвався Клід, зухвало змахнувши рукою. — Мною зібрану штуку, не так вже й просто вбити! Її просто треба… ну… пошвидкому зібрати назад. Проблеми можуть виникнути тільки з артефактом, а от ядра я з легкістю — і назад зібрав!

У голосі його звучала гордість. Він хтів похизуватися. Та натомість — запала тиша.

Очі королеви спалахнули. Не гнівом — а небезпечним, задоволеним вогником. Вона повільно підвелася з трону:

— О. Раз ти так кажеш, то ти з легкістю повернеш Артефакт Ваяланда, так?

— Ем... я?.. — Клід ковтнув. Зойкнув навіть. Та погляди в залі — мовчазні, пронизливі — одразу дали зрозуміти:
це мав бути саме він.

— Я… ну… я з Астелем, звичайно, зможу зібрати ядра, але… чи буде з того зиск, якщо сам артефакт деактивований? Нема, правда ж? — мовив він, намагаючись вивернутися.

Та королева лише посміхнулася. Занадто щиро. Аж занадто спокійно:

— О, не хвилюйся. Це аж ніяк не проблема. У мене якраз є три кандидатури для робіт з артефактами!

— Три?! — Клід ледь не втратив дар мови. — Та хіба?! Над роботою з Селестою потрібен досвід! Хіба тут є такі?!

— О, ще й який досвід, Кліде, ще й який, — з усмішкою мовила королева. — Це ж вони розкрили Печать Вічності. І двоє з них сьогодні дізналися, що таке ванаса Заходу. Тож, можеш не хвилюватися.

Клід зітхнув. Голосно, розчаровано, з болем пораненого самолюбства. І лише тихо, майже нечутно, прикусив губу, усвідомивши:
Цього разу, він не викрутиться