Читати книгу - "Miserere (Псалом п’ятдесятий), Жан-Крістоф Гранже"

— Твоя адреса?

— Бульвар Малесерб, 137.

Каздан записав адресу, потім занотував і номер його мобільника. Замість прощального жесту схопив заплічний мішок малого індуса, перекинув і витрусив його вміст просто в багнюку. Зубна щітка, дві книжки, кілька сорочок, якийсь тепліший одяг, вироби дешевої біжутерії, кілька фотознімків Ґетца. Маленьке життя сумного педика, резюмоване в небагатьох речах.

Вірменинові стало його шкода, і цей жаль розбудив почуття огиди. Мимоволі він нахилився, щоб допомогти хлопцеві зібрати речі.

У цю мить Назер стривожено схопив його за руку.

— Захистіть мене. Мабуть, вони захочуть убити й мене. Я зроблю все, що ви скажете…

Каздан миттю прибрав свою руку.

— Ушивайся.

— А мої документи?

— Я збережу їх.

— Коли я зможу забрати їх?

— Коли я вирішу тобі їх віддати. Ушивайся.

Індус не зрушив із місця, дивлячись на нього млосним поглядом.

— Геть звідси, поки мені не увірвався терпець! — люто гарикнув Каздан.

8

Плавучий паркет.

Він подумки знайшов дуже вдалий вираз. Підлога помешкання провалювалася під ногами, і було таке враження, ніби його гойдає на хвилях. Він ніби стояв на палубі корабля, що плив над кронами дерев у парку, які було видно крізь досі відчинені засклені двері на балкон. Каздан зачинив їх і замкнув, стулив штори й помацки став шукати біля рами вимикач. Він здогадався, що тут має бути система, яка опускає та підіймає віконницю. Намацав кнопку й натис на неї. Віконниця повільно опустилася, закривши кімнату від зовнішнього світу та від світла вуличних ліхтарів.

Коли темрява стала непроникною, Каздан, пересуваючись навпомацки, зачинив обидві стулки дверей, потім дістав кишенькового ліхтарика і заходився шукати ще один вимикач — щоб увімкнути в кімнаті світло. Небезпеки, що його можуть побачити з вулиці, більше не було. Він увімкнув люстру. У її світлі стало видно вітальню, обставлену дешевими меблями. Провалена канапа. Книжкова шафа, обклеєна фанерою. Неоднакові крісла. Ґетц не мав наміру розорятися, купуючи дорогі меблі.

На стінах жодної картини. Ніяких іграшкових прикрас на полицях чи етажерках. Нічого індивідуального в оздобленні. Усе тут радше нагадувало обставу мебльованої кімнати в убогому домі. Детектив підійшов до книжкової шафи. Партитури нот, біографії композиторів, декілька книжок іспанською мовою. Він зрозумів, що схильність до стриманості Ґетц виявляв і у власному помешканні: тут нічого не вдасться знайти.

Каздан надягнув хірургічні рукавички й подивився на годинник: майже північ. Він проведе тут стільки часу, скільки знадобиться, але прочеше це помешкання густим гребінцем.

Почав із кухні. Оглядав її у світлі вуличних ліхтарів. Спершу чистий посуд у сушці раковини. Потім усі тарілки та склянки, що стояли в буфеті. Ґетц любив порядок. Холодильник. Майже порожній. Морозильник. Заповнений продуктами. Органіст не належав до любителів готувати. Каздан помітив одну деталь. Тут не було нічого чилійського — ані провізії, ані бодай якоїсь гострої приправи. Ґетц перетворив своє минуле на чисту дошку навіть у тому, що стосувалося кулінарії. І ніщо тут не видавало присутності малого Назера: Ґетц не тримав у себе навіть жодного пакета з пластівцями свого коханця.

Каздан увійшов до спальні, знов опустивши віконницю. Тепер можна було увімкнути світло. Широке ліжко. Голі стіни. Зношена і злиняла білизна в шафі. Не було жодної деталі, яка характеризувала б особистість пожильця, за винятком двох книжок із колекції «Мікрокосм». Одна про Бартока, друга про Моцарта. І хрест над ліжком. Усе тут свідчило про впорядковане життя пенсіонера, позбавленого будь-яких фантазій. Життя, добре йому відоме…

Але Каздан зрозумів іще одну річ. Прагнення жити життям прихованим, бажання затулити зовнішньою непомітністю себе справжнього. Назера також. Але детектив був ладен заприсягтися, що потаємне життя Ґетца не обмежувалося Назером. Де музикант ховав свої таємниці?

Ванна кімната. Акуратно впорядкована — більше нічого. Ґетц сам давав лад помешканню й заборонив Назеру приносити сюди косметику. Не видно тут було і ніяких ліків. Для свого віку чилієць відзначався відмінним здоров’ям.

Вийшовши в коридор, Каздан виявив іще одну кімнату. Тут був музичний салон, у центрі якого стояло фортепіано, і музичний центр досить давньої моделі, а тому величезний. Ґетц обліпив стелю упаковками з-під яєць, певно, намагаючись у такий спосіб зробити кімнату звуконепроникною. Каздан опустив віконницю. Увімкнув світло. Численні заглибини у стелі відкидали густе мереживо тіней, гідне бути зображеним на одному з полотен Вазареллі.

Пильно оглядаючи стіни, Каздан зрозумів, що тут він наблизився до найінтимнішого в житті Ґетца. Цей салон дихав музикою, яка була найбільшою пристрастю органіста. Дві перегородки були заставлені компактдисками і платівками. Справжня велика колекція. Історичні версії опер, симфоній, концертів для фортепіано. Кімната також свідчила про дріб’язкову, майже церемонну акуратність старого парубка. Попри велич теми — музика! — щось банальне, жалюгідне витало між цими стінами й неначе покривало все тонким шаром пилу.

Каздан підійшов до фортепіано. Електрична модель, до якої був підключений шолом із навушниками. Він довше зупинився біля музичного центру. Вбудований підсилювач марки «Арман-Кардон». Дві звукові колонки. Приставка низьких частот. Обладнання професіонала. Певно, всі свої гроші органіст витрачав на те, щоб домогтися високої якості звуку.

Коробка одного з дисків лежала на зчитувальному пристрої. Каздан подивився на обкладинку. То був запис вокального твору, Miserere Ґреґоріо Аллеґрі. Детектив прочитав текст на обкладинці й здивувався: диригентом того хору був Вільгельм Ґетц власного персоною. Він витяг книжечку з упаковки диска й погортав її. Там була фотографія хору на двох сторінках. Поміж дітей у чорних костюмчиках і білих сорочечках стояв Ґетц, значно молодший, і дивився в об’єктив із життєрадісною усмішкою. У його очах сяяв блиск гордості, блиск, якого Каздан ніколи раніше не помічав. Чоловік із уже сивим волоссям світився радістю посеред свого хору, своєї машини для створення божественних звуків…

Детектив висунув ящичок програвача компакт-дисків, що