Читати книгу - "Завтра буде вчора, Мар'яна Доля"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
За вікном шалено спалахували блискавиці, гуркотів грім, з неба падали потоки води, та я того не чула й не бачила. Мені було добре, як ніколи у житті…
Потім, коли я прокинулася, гроза вже стихла, але все ще була ніч. Не знаю, скільки я проспала — годину чи, може, кілька хвилин. Я встала, обережно знявши зі свого плеча Юрину руку, та босоніж пройшла на кухню. Ми забули зачинити вікно, і фіранка вся змокла від дощу. Я виглянула назовні — темрява, ніч, пустота… мені здалося, що я одна, зовсім одна у цілому Всесвіті.
Чомусь я заплакала, і так, плачучи, зачинила вікно та повернулася до спальні. Швидко пірнула до ліжка, притулилася до теплого, сонного Юри — і сльози мої висохли.
Це був такий дивний день, неначе початок чогось нового, дарунок долі за довгі роки випробувань. Ми справимося, все зможемо. Головне — що я не сама.
Що мені є до кого притулитися, втекти від самотності у його обійми, почути, що все буде добре.
І все неодмінно буде добре…
З цією думкою я й заснула.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Завтра буде вчора, Мар'яна Доля», після закриття браузера.
