Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Залежна від боса, Julia Rivera 📚 - Українською

Читати книгу - "Залежна від боса, Julia Rivera"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Залежна від боса" автора Julia Rivera. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 25
Перейти на сторінку:
Глава 13. Андрій ♡

– Синку, мама приїхала! Ну ж бо, де ти? – моя голова тріскалася навпіл, а мамин крик ще дужче діяв на головний біль. Не було сил розплющити очі, щоб побачити яку істерику зараз влаштує моя мама... Все ж таки за хвилини дві, я перевернувся на спину й потер скроні від жахливого болю.
– Господи, що за сморід!? – скривилася мама, зайшовши у вітальню. – Ти знову пиячив? Коли ти вже нагуляєшся, Андрію? Доросла людина, а поводиш себе як стариган, який ніколи не відмовляється від чарки!
– Ну мамо, досить. Досить. Я все зрозумів, – тихо промовив я й сів на краєчок ліжка, відкривши остаточно очі.
– Який раз ти мені це кажеш? – крикнула мама з кухні.
– Сотий, щоб ти врешті-решт зрозуміла, що не треба лізти в моє життя.
– Що ти там бурмочеш? – запитала мама й поставила переді мною склянку води.
– Кажу, що більше такого не повториться, мамусю, – лагідно посміхнувшись, випив склянку води. Мама лиш здивовано поглянула на мене, але на цей раз промовчала.
– Я хочу сьогодні разом повечеряти.
– Який привід?
– Ніякий. Мені не можна із синами повечеряти? – піднявши брови догори, запитала мама.
– Звичайно можна, але без причини ти з нами не вечеряєш, – склавши руки на грудях та відкинувшись на спинку дивану, з недовірою поглянув на матір.
– Батько хоче поговорити про ваші успіхи, – зніяковіла мама.
– Мам!
– Ну гаразд, гаразд! Мені хотілося побачити на сьогоднішній вечері хоча б одну наречену моїх синів, – ну звичайно! Як же я раніше не здогадався. Мама швидко піднялася з ліжка й усміхнено поглянула на мене.
– Надіюсь я зрозуміло висловилася, синку!
– Мамо, я ж тобі неодноразово говорив, що я не хочу стосунків. І в мене немає дівчини, не те щоб дружини! Звертайся до Свята за таким бажанням.
– А я тобі неодноразово говорила, що хочу внуків! Нічого не знаю, але якщо на вечері не буде хоч одної дівчини...
– Я зрозумів! – випередив я маму й поцілував в щічку, давши зрозуміти, що розмова закінчена. Та щось фиркнула собі під ніс, обійняла мене й пішла геть з будинку, а я полегшено видихнув й поплентався на кухню. Зробивши ароматну каву й легкий сніданок з тостів, пішов на свіже повітря, тобто на балкон. Плюхнувся на м'який диван та відкрив стрічку інстаграму. Відразу ж завібрував телефон і на екрані з'явилося фото брата.
– Привіт, любий братику! Ну що там, мамуся провідала синочка після бурхливої ніченьки? – отримавши мерзенний підкол з боку брата, закотив очі й зробив ковток кави.
– Ха-ха-ха! Без цього ніяк. Вона наче стежить за мною і знає мій кожен крок, зокрема тоді коли я напиваюсь в повну...
– Я зрозумів! Далі не потрібно, – засміявся брат. – Ну що ж... Вона мене теж провідала і поставила перед фактом, що я повинен бути на вечері з нареченою, якої в мене немає. Обожнюю нашу матусю і її примхи, – фиркнув брат.
– А чого ти хотів? Тобі вже 27, старий! Скажи дякую, що не вимагає онуків.
– Хто б казав, брате!
– Окей, що тоді робити? В мене немає кандидатур, – відкусивши шматок тосту, сказав я.
– В мене є одна дівчинка, але...
– Не смій навіть думати про неї!
– А що таке? Мій брат з крижаним серцем закохався?
– Свят!
– Ну в ліжко вона тигриця. Цього заперечувати не буду.
– Ще одне слово і я приїду й задушу тебе, – прошипів я, а потім сам здивувався своїй реакції. Чортова дівка починає зводити з розуму мене.
– Ну все, все! Зрозумів не дурень.
– Молодець.
– Гаразд, тоді телефонуй Маргариті, а я спробую найти акторку, яка по вуха в мене закохана. Координати ресторану пізніше скину. Бувай.
– До зв'язку, – відповів я й скинув виклик брата. Ну що ж... Ця вся вигадка звичайно прекрасна, але як вмовити Левінську – ось це проблемка не з легких. Після бурхливого сексу в моєму кабінеті ми з нею не розмовляли. Бачив її в клубі одного разу, але вона була з подругами, а я не мав бажання слухати її вибрики. Вона сьогодні працює, тому потрібно їхати в офіс. У свій вихідний! Просто прекрасно!
– Як же це дістало! – втомлено сказав я пустоті й піднявся на другий поверх. Холодний душ привів мене в нормальний стан. Надворі холоднішає, тому натягнув на себе чорну водолазку з горловиною під шию. Взяв під руку джинсову куртку, телефон та ключі від будинку й пішов на вулицю. Завівши машину, натиснув на гальма й поїхав до свого офісу. Буквально за 30 хвилин я був на місці. Вийшовши з машини, попрямував всередину. Годинник показував 13:10, а це означає, що зараз має бути обід, тому можна перехопити її по дорозі в кафе. Як тільки відкрилися двері ліфту, переді мною з'явилася Маргарита. Прекрасно! Здобич сама йде до звіра. Дівчина підняла очі вверх й зіткнулася з моїм поглядом. Я ніжно посміхнувся й вийшов з ліфта.
– Привіт, сонечко! – з широкою посмішкою, не дивлячись на інших співробітників, перегородив дорогу дівчині.
– Привіт, придурку! – відповіла дівчина, маючи самовпевнену наглість.
– Чому відразу придурок? – запитав я, взявши дівчину за лікоть.
– Тому що забираєш в мене обід, – відповіла дівчина, не дивлячись на мене. Ми підійшли до її кабінету, де не було нікого.
– Що ти знову хочеш? – випалила дівчина.
– Повечеряти з тобою в розкішному ресторані.
– Я нікуди з тобою не піду, – склавши руки на грудях, обурилася дівчина.
– Левінська, я всього лиш хочу провести цей вечір разом. Що тут поганого? – запитав я. Звичайно, що зараз я не скажу про вечерю з моїми батьками. Вона ж мене відразу пошле на всі чотири сторони. Тут потрібно діяти хитро і поступово.
– Ага, звичайно! Я знаю закінчення твого «просто провести вечір разом», – скривилася Марго.
– І яке ж воно? Просвіти мене, люба! – дівчина закотила очі, але відповіла.
– Ми приїдемо до ресторану, вип'ємо червоного дорогого вина. Далі ти схочеш чогось більшого. Ми поїдемо до твого будинку, далі по стандарту секс, а на ранок: «вибач, але я маю багато роботи». І я як дурепа поїду додому! А мене це не влаштовує, – крикнула дівчина й зібралася йти геть, але я схопив її за лікоть й повернув на місце. – Що!? – фиркнула в обличчя.
– Тобто ти не хочеш секс на одну ніч?
– Я що тобі іграшка!?
– А я що тобі Ванга, щоб знати наперед, що ти хочеш? Стосунків захотіла?
– З тобою? Не сміши мене будь ласка. Хочу лиш одного, щоб ти відвалив від мене, – прошипіла дівчина.
– Відвалю, але коли повечеряєш зі мною.
– Востаннє.
– Як забажаєш.
– Гаразд! Коли?
– Я заїду за тобою після роботи.
– Коли я маю переодягнутись?
– Ти й так красиво виглядаєш, – сказав я й неочікувано для себе, поцілував дівчину в губи. – Після роботи я заїду по тебе, – крикнув я, бувши вже біля ліфта. Навіщо поцілував? Тому що захотів. Легкий, невимушений поцілунок.
... Довго чекати дівчина не змусила. Вже підходила до моєї машини. Мовчки відкрила двері й зручно вмостилася, кинувши сумку на заднє сидіння.
– Поїхали пити вино, – сказала вона, поглянувши мені в очі. Ця червона помада так і просилася, щоб я спробував її на смак. І я спробував. Доторкнувся пальцем до її пухких губ, а через хвилину жадібно вп'явся в них. Дівчина лиш зойкнула, але не відвернулася і відповіла мені. Ніжно, солодко, бажано, пристрасно...
– Їдьмо, – важко дихаючи, сказала дівчина, відсторонившись від мене. Я неохоче натиснув на газ й ми поїхали до ресторану. Єдине, що я зараз хочу, так це заїхати до першого ліпшого готелю і провести незабутню ніч з дівчиною, яка мені подобається. Але замість того я їду на зустріч про яку дівчина навіть не здогадується.
... Як тільки ми зайшли до ресторану, я повернув дівчину до себе та сказав:
– В залі мої батьки. Я прошу тебе підіграй мою дівчину, – очі Маргарити вилізли на лоб.
– Ти збожеволів!? – зціпивши зуби, прошипіла дівчина й вп'ялась своїми кігтиками мені в руку, оглядаючись назад.
– Якби я сказав тобі про це, ти б не погодилася навіть слухати мене, а так ти нікуди не посмієш втекти, тому що вони нас вже побачили, – посміхаючись, як бовдур відповів дівчині. Та аж кипіла від злості, але я був певен, що вона нікуди не втече.
– Який же ти самовпевнений козел, Еванс! Гаразд, я тобі зараз влаштую знайомство з батьками! – з ненормальною посмішкою на лиці, сказала дівчина й відпустила мою руку. Я майже схопив її, щоб повернути назад, але вона, як змія вислизнула від мене й пішла і зал, де знаходилися мої батьки та брат з «нареченою».
– Мамусю, татусю! Як я рада з вами познайомитися! – ну все... несіть заспокійливе моїй мамі, тому що такої зухвалої невістки вона ще не бачила.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 12 13 14 ... 25
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Залежна від боса, Julia Rivera», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Залежна від боса, Julia Rivera"