Читати книгу - "Залежна від боса, Julia Rivera"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
♡
– Синку, мама приїхала! Ну ж бо, де ти? – моя голова тріскалася навпіл, а мамин крик ще дужче діяв на головний біль. Не було сил розплющити очі, щоб побачити яку істерику зараз влаштує моя мама... Все ж таки за хвилини дві, я перевернувся на спину й потер скроні від жахливого болю.
– Господи, що за сморід!? – скривилася мама, зайшовши у вітальню. – Ти знову пиячив? Коли ти вже нагуляєшся, Андрію? Доросла людина, а поводиш себе як стариган, який ніколи не відмовляється від чарки!
– Ну мамо, досить. Досить. Я все зрозумів, – тихо промовив я й сів на краєчок ліжка, відкривши остаточно очі.
– Який раз ти мені це кажеш? – крикнула мама з кухні.
– Сотий, щоб ти врешті-решт зрозуміла, що не треба лізти в моє життя.
– Що ти там бурмочеш? – запитала мама й поставила переді мною склянку води.
– Кажу, що більше такого не повториться, мамусю, – лагідно посміхнувшись, випив склянку води. Мама лиш здивовано поглянула на мене, але на цей раз промовчала.
– Я хочу сьогодні разом повечеряти.
– Який привід?
– Ніякий. Мені не можна із синами повечеряти? – піднявши брови догори, запитала мама.
– Звичайно можна, але без причини ти з нами не вечеряєш, – склавши руки на грудях та відкинувшись на спинку дивану, з недовірою поглянув на матір.
– Батько хоче поговорити про ваші успіхи, – зніяковіла мама.
– Мам!
– Ну гаразд, гаразд! Мені хотілося побачити на сьогоднішній вечері хоча б одну наречену моїх синів, – ну звичайно! Як же я раніше не здогадався. Мама швидко піднялася з ліжка й усміхнено поглянула на мене.
– Надіюсь я зрозуміло висловилася, синку!
– Мамо, я ж тобі неодноразово говорив, що я не хочу стосунків. І в мене немає дівчини, не те щоб дружини! Звертайся до Свята за таким бажанням.
– А я тобі неодноразово говорила, що хочу внуків! Нічого не знаю, але якщо на вечері не буде хоч одної дівчини...
– Я зрозумів! – випередив я маму й поцілував в щічку, давши зрозуміти, що розмова закінчена. Та щось фиркнула собі під ніс, обійняла мене й пішла геть з будинку, а я полегшено видихнув й поплентався на кухню. Зробивши ароматну каву й легкий сніданок з тостів, пішов на свіже повітря, тобто на балкон. Плюхнувся на м'який диван та відкрив стрічку інстаграму. Відразу ж завібрував телефон і на екрані з'явилося фото брата.
– Привіт, любий братику! Ну що там, мамуся провідала синочка після бурхливої ніченьки? – отримавши мерзенний підкол з боку брата, закотив очі й зробив ковток кави.
– Ха-ха-ха! Без цього ніяк. Вона наче стежить за мною і знає мій кожен крок, зокрема тоді коли я напиваюсь в повну...
– Я зрозумів! Далі не потрібно, – засміявся брат. – Ну що ж... Вона мене теж провідала і поставила перед фактом, що я повинен бути на вечері з нареченою, якої в мене немає. Обожнюю нашу матусю і її примхи, – фиркнув брат.
– А чого ти хотів? Тобі вже 27, старий! Скажи дякую, що не вимагає онуків.
– Хто б казав, брате!
– Окей, що тоді робити? В мене немає кандидатур, – відкусивши шматок тосту, сказав я.
– В мене є одна дівчинка, але...
– Не смій навіть думати про неї!
– А що таке? Мій брат з крижаним серцем закохався?
– Свят!
– Ну в ліжко вона тигриця. Цього заперечувати не буду.
– Ще одне слово і я приїду й задушу тебе, – прошипів я, а потім сам здивувався своїй реакції. Чортова дівка починає зводити з розуму мене.
– Ну все, все! Зрозумів не дурень.
– Молодець.
– Гаразд, тоді телефонуй Маргариті, а я спробую найти акторку, яка по вуха в мене закохана. Координати ресторану пізніше скину. Бувай.
– До зв'язку, – відповів я й скинув виклик брата. Ну що ж... Ця вся вигадка звичайно прекрасна, але як вмовити Левінську – ось це проблемка не з легких. Після бурхливого сексу в моєму кабінеті ми з нею не розмовляли. Бачив її в клубі одного разу, але вона була з подругами, а я не мав бажання слухати її вибрики. Вона сьогодні працює, тому потрібно їхати в офіс. У свій вихідний! Просто прекрасно!
– Як же це дістало! – втомлено сказав я пустоті й піднявся на другий поверх. Холодний душ привів мене в нормальний стан. Надворі холоднішає, тому натягнув на себе чорну водолазку з горловиною під шию. Взяв під руку джинсову куртку, телефон та ключі від будинку й пішов на вулицю. Завівши машину, натиснув на гальма й поїхав до свого офісу. Буквально за 30 хвилин я був на місці. Вийшовши з машини, попрямував всередину. Годинник показував 13:10, а це означає, що зараз має бути обід, тому можна перехопити її по дорозі в кафе. Як тільки відкрилися двері ліфту, переді мною з'явилася Маргарита. Прекрасно! Здобич сама йде до звіра. Дівчина підняла очі вверх й зіткнулася з моїм поглядом. Я ніжно посміхнувся й вийшов з ліфта.
– Привіт, сонечко! – з широкою посмішкою, не дивлячись на інших співробітників, перегородив дорогу дівчині.
– Привіт, придурку! – відповіла дівчина, маючи самовпевнену наглість.
– Чому відразу придурок? – запитав я, взявши дівчину за лікоть.
– Тому що забираєш в мене обід, – відповіла дівчина, не дивлячись на мене. Ми підійшли до її кабінету, де не було нікого.
– Що ти знову хочеш? – випалила дівчина.
– Повечеряти з тобою в розкішному ресторані.
– Я нікуди з тобою не піду, – склавши руки на грудях, обурилася дівчина.
– Левінська, я всього лиш хочу провести цей вечір разом. Що тут поганого? – запитав я. Звичайно, що зараз я не скажу про вечерю з моїми батьками. Вона ж мене відразу пошле на всі чотири сторони. Тут потрібно діяти хитро і поступово.
– Ага, звичайно! Я знаю закінчення твого «просто провести вечір разом», – скривилася Марго.
– І яке ж воно? Просвіти мене, люба! – дівчина закотила очі, але відповіла.
– Ми приїдемо до ресторану, вип'ємо червоного дорогого вина. Далі ти схочеш чогось більшого. Ми поїдемо до твого будинку, далі по стандарту секс, а на ранок: «вибач, але я маю багато роботи». І я як дурепа поїду додому! А мене це не влаштовує, – крикнула дівчина й зібралася йти геть, але я схопив її за лікоть й повернув на місце. – Що!? – фиркнула в обличчя.
– Тобто ти не хочеш секс на одну ніч?
– Я що тобі іграшка!?
– А я що тобі Ванга, щоб знати наперед, що ти хочеш? Стосунків захотіла?
– З тобою? Не сміши мене будь ласка. Хочу лиш одного, щоб ти відвалив від мене, – прошипіла дівчина.
– Відвалю, але коли повечеряєш зі мною.
– Востаннє.
– Як забажаєш.
– Гаразд! Коли?
– Я заїду за тобою після роботи.
– Коли я маю переодягнутись?
– Ти й так красиво виглядаєш, – сказав я й неочікувано для себе, поцілував дівчину в губи. – Після роботи я заїду по тебе, – крикнув я, бувши вже біля ліфта. Навіщо поцілував? Тому що захотів. Легкий, невимушений поцілунок.
... Довго чекати дівчина не змусила. Вже підходила до моєї машини. Мовчки відкрила двері й зручно вмостилася, кинувши сумку на заднє сидіння.
– Поїхали пити вино, – сказала вона, поглянувши мені в очі. Ця червона помада так і просилася, щоб я спробував її на смак. І я спробував. Доторкнувся пальцем до її пухких губ, а через хвилину жадібно вп'явся в них. Дівчина лиш зойкнула, але не відвернулася і відповіла мені. Ніжно, солодко, бажано, пристрасно...
– Їдьмо, – важко дихаючи, сказала дівчина, відсторонившись від мене. Я неохоче натиснув на газ й ми поїхали до ресторану. Єдине, що я зараз хочу, так це заїхати до першого ліпшого готелю і провести незабутню ніч з дівчиною, яка мені подобається. Але замість того я їду на зустріч про яку дівчина навіть не здогадується.
... Як тільки ми зайшли до ресторану, я повернув дівчину до себе та сказав:
– В залі мої батьки. Я прошу тебе підіграй мою дівчину, – очі Маргарити вилізли на лоб.
– Ти збожеволів!? – зціпивши зуби, прошипіла дівчина й вп'ялась своїми кігтиками мені в руку, оглядаючись назад.
– Якби я сказав тобі про це, ти б не погодилася навіть слухати мене, а так ти нікуди не посмієш втекти, тому що вони нас вже побачили, – посміхаючись, як бовдур відповів дівчині. Та аж кипіла від злості, але я був певен, що вона нікуди не втече.
– Який же ти самовпевнений козел, Еванс! Гаразд, я тобі зараз влаштую знайомство з батьками! – з ненормальною посмішкою на лиці, сказала дівчина й відпустила мою руку. Я майже схопив її, щоб повернути назад, але вона, як змія вислизнула від мене й пішла і зал, де знаходилися мої батьки та брат з «нареченою».
– Мамусю, татусю! Як я рада з вами познайомитися! – ну все... несіть заспокійливе моїй мамі, тому що такої зухвалої невістки вона ще не бачила.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Залежна від боса, Julia Rivera», після закриття браузера.