Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Давай залишимось ніким, Елла Савицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"

999
0
12.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Давай залишимось ніким" автора Елла Савицька. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 116
Перейти на сторінку:

Обдає мене арктичною кригою, а потім розвертається, щоб зняти свою футболку та змінити на нову.
Чорт.
- Слухай, не треба нічого повертати, - видихаю я. - Я не це мала на увазі. І образити не хотіла.
- Все гаразд, - відповідає Скайлер байдуже. - Дякую.
Підхопивши зі столу джинси, проходить повз.
- Скайлере, ми виїжджаємо хвилин за десять, ти встигнеш ще поснідати.
– Я доїду сам.
- Не доїдеш, - хапаю його за руку, зупиняючи.
Цієї ж секунди мільярди крихітних голок встромляються в долоню там, де я торкнулася його. Немов руку обпекло невідомо звідки взявшимся вогнем. Різко відриваю її, розгубившись від своєї реакції. Скільки разів так хапала Зака ​​і ніколи такого не траплялося.
Скайлер опускає погляд на руку, а потім піднімає на мене. Судячи з реакції, незрозумілий опік зазнала тільки я, бо в його очах уже знайома мені байдужість.
Він запитливо згинає брову.
- Щоб доїхати своїм ходом треба виходити щонайменше за годину, - загальмовано поясню я, - Зараз ти вже запізнишся.
- Придумаю що-небудь.
- Не придумаєш. Автобуси ходять за розкладом і наступний за двадцять хвилин. Ти запізнишся майже на цілий урок, а першого дня це не дуже добре. Дочекайся нас, я зберуся і поїдемо. - По обличчю бачу, що бажанням він зовсім не горить їхати зі мною та Заком, але тепер у нього виходу точно немає, - Потерпи вже сьогодні нашу компанію, а завтра виїдеш раніше.
Обміркувавши мої слова, Скайлер через кілька миттєвостей згідно киває.
Я не зовсім розумію для чого вмовляю його. Не хоче і нехай би їхав. Але черв'як усередині точить. Розумію, наскільки йому має бути незатишно. Ще й мама так розпорядилася вчинити з його речами. Загалом для неї це нормально. Вона і мої може відправити в брухт, якщо вважає, що я з них виросла чи не ношу. Але я вже звикла.
Повернувшись до спальні, зачиняю двері і ще раз розгублено оглядаю долоню. Стискаю в кулак і розкриваю.
Що це було взагалі? Напевно, той факт, що Скайлер є абсолютно новою людиною в моєму житті і викликав такі дивні відчуття. Чи це тому, що я підсвідомо побоююся його?

1 ... 12 13 14 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давай залишимось ніким, Елла Савицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"