Читати книгу - "Вислови, Конфуцій"

4

Фань Чі попросив навчити його хліборобства.

Учитель відповів:

— Мені не зрівнятися в цьому з селянами.

Фань Чі попросив навчити його обробляти город.

Учитель відповів:

— Мені не зрівнятися в цьому з городниками.

Коли Фань Чі вийшов, Учитель сказав:

— Яка ж мала людина, Фань Сюй!

Коли правитель любить ритуал, ніхто в народі не насмілиться бути нешанобливим; коли правитель любить справедливість, ніхто в народі не насмілиться бути неслухняним; коли правитель любить правду, ніхто в народі не насмілиться бути нечесним. І якщо буде так, то звідусюди стане прибувати народ, несучи з собою на спинах своїх дітей. Навіщо тоді правителю самому орати і сіяти?

5

Учитель сказав:

— Якщо знаєш напам’ять усі триста Пісень, але не розумієшся на дорученій тобі державній справі і не можеш, посланий у чужі землі, самостійно вести переговори, то яка користь у Піснях, хай ти навіть пам’ятаєш їх так багато?!

6

Учитель сказав:

— Коли ведеш себе правильно, то за тобою підуть і без наказу; та коли ведеш себе неправильно, то не послухають, хоч і накажеш.

7

Учитель сказав:

— У князівств Лу і Вей — братні правління.

8

Учитель казав про Цзиня, сина князя Вей, що він був обдарований житейською мудрістю: коли мав зовсім небагато, то сказав: «Мені цього майже досить!» А стало трохи більше, заявив: «Усього є майже сповна!» А коли з’явилось ще більше, він сказав: «Живу майже зовсім розкішно!»

9

У подорожі у Вей з Учителем був Жань Ю, який правив повозкою. Учитель зауважив:

— Як багато людей!

Жань Ю спитав:

— Коли їх багато, то що ще слід зробити?

— їх збагатити, — відповів Учитель.

Жань Ю знову спитав:

— А якщо стануть і багаті, то що ще слід зробити?

— Їх просвітити, — відповів Учитель.

10

Учитель сказав:

— Коли якийсь правитель запросить мене на службу, то в нього вже протягом року все стане краще, а через три він здобуде успіх.

11

Учитель вигукнув:

— Воістину, як правильно сказано, що якщо влада в країні протягом ста років належатиме хорошим людям, то вони зможуть упоратися з насиллям і обійтися без страт!

12

Учитель сказав:

— Навіть коли приходить до влади справжній правитель, людяність може утвердитися лише через покоління.

13

Учитель казав:

— Коли ти виправляєш сам себе, то з чим не впораєшся в правлінні? Коли не можеш сам себе виправити, то як же виправлятимеш інших?

14

Коли Жань повернувся із засідання, Учитель спитав:

— Чому прийшов так пізно?

— Обговорювали одну державну справу, — відповів учень.

Учитель заперечив:

— Ця справа не могла бути державною. Інакше я чув би про неї, хоча ніде й не служу.

15

Князь Твердий спитав:

— Чи можна одним висловлюванням привести країну до розквіту?

Конфуцій відповів:

— Цього не можна досягнути висловлюванням. Але люди кажуть: «важко бути правителем і нелегко бути підданцем». Якщо зрозумієш, як важко бути правителем, то хіба не наблизишся до того, коли одним висловлюванням приводять державу до розквіту?

— А чи можна одним висловлюванням згубити країну? — спитав князь.

Конфуцій відповів:

— Цього не можна досягнути словом. Але люди кажуть: «Я радію з того, що я правитель лише тоді, коли не суперечать моїм словам». Якщо те, про що він каже, прекрасно, хіба погано, що йому ніхто не суперечить? Але якщо сказане погане і ніхто не заперечує, то хіба не наблизишся до того, щоб одним словом погубити державу?

16

Князь Ше спитав, що значить управління державою. Учитель відповів:

— Це коли радіють ті, що близько,

І приходять ті, що далеко.

17

Коли Цзися став управителем Цюйфу, він спитав про те, як мусить діяти правитель.

Учитель відповів:

— Не сподівайся на швидкі успіхи й не спокушайся малою вигодою. Поспішиш — і не досягнеш мети, спокусишся малим — і не зробиш великого.

18

Князь Ше сказав Конфуцію:

— У моєму селі був один відвертий чоловік. Його батько вкрав барана, і він виказав свого батька.

Конфуцій відповів:

— У моєму селі щирі люди відрізняються від ваших. Батьки там покривають синів, а сини — батьків. У цьому щирість і полягає.

19

Фань Чі спитав про те, в чім полягає людяність. Учитель відповів:

— Держатися з шанобливістю вдома,

Сумлінно ставитися до справи

І чесно чинити з іншими.

Від цього не можна відмовлятися,

Навіть коли їдеш до варварів.

20

Цзигун спитав:

— Яким треба бути, щоб могли назвати ученим мужем?

Учитель відповів:

— Ученою може називатись людина, поміркована у своїй поведінці, здатна з гідністю виконати наказ правителя під час місії в чужому краї.

— Насмілюсь дізнатися, яка наступна за цією?

— Названа в роду шанобливою до батьків,

Названа в селі поштивою до старших.

— Насмілюсь дізнатися, яка наступна за цією?

— Нею буде, безсумнівно, мала людина, чиї речі завжди щирі, а дії рішучі. вона обмежена і вперта, але її теж можна вважати «наступною».

— А які ті, хто в наші дні стоять біля керма?

— А... дрібні людці! На них не можна зважати!

21

Учитель сказав:

— Не знайшовши того, хто іде посередині, повинні зближуватися з нестримним і сумлінним. Нестримні цілеспрямовані, а сумлінні стримані.

22

Учитель сказав:

— У південців є вислів: «У кому нема постійності, той не зможе бути навіть чаклуном і лікарем!» Прекрасно сказано!

Хто непостійний у своїй чесноті,

Часто почуває сором.

Учитель пояснив:

— Йому про це й гадати не треба.

23

Учитель казав:

— Чеснотливі мужі, маючи розбіжності, перебувають у гармонії; а в малих людей гармонії не може бути і в згоді.

24

Цзигун спитав:

— Що, коли когось люблять усі односельці?

Учитель відповів:

— Це погано.

— Що, коли когось ненавидять усі односельці?

— Це теж погано. Буде краще, якщо його полюблять лише хороші односельці і зненавидять погані, — відповів Учитель.

25

Учитель сказав:

— Легко служити, коли править чеснотливий муж, але догодити йому непросто. Йому не догодити, якщо догоджати, не йдучи по путі. Коли же він керує людьми, то зважає