Читати книгу - "Вислови, Конфуцій"

Важко служити, коли править мала людина, але догодити їй легко. їй можна догодити, якщо навіть догоджати, не йдучи по Путі. А коли вона керує людьми, то вкрай до них вимоглива.

26

Учитель казав:

— У чеснотливому мужі скромність поєднується із розкутістю, у малій людині за відсутності розкутості багато пихи.

27

Учитель сказав:

— Хто твердий, рішучий, нехитрий і говорить насилу, той близький до людяності.

28

Цзилу спитав:

— Яким треба бути, щоб могли назвати ученим мужем?

Учитель відповів:

— Ученим може називатись людина, здатна напучувати й бути доброзичливою. Вона напучує друга й ставиться доброзичливо до брата.

29

Учитель сказав:

— Якщо хороша людина навчала людей сім років, їх можна посилати в бій.

30

Учитель сказав:

— Вести воювати ненавчених людей значить їх залишати напризволяще.

Глава 14. Сянь спитав

1

Сянь спитав про те, що значить «соромно».

Учитель відповів:

— Соромно діставати платню, і коли в країні є Путь, і коли її там нема.

— А чи можна вважати людяністю позбавлення від марнославства, зверхності, заздрощів і зажерливості?

— Можна вважати, що цього важко досягнути. А щодо людяності, то я не знаю, — відповів Учитель.

2

Учитель сказав:

— Не гідний бути вченим той, хто думає про сите й спокійне життя.

3

Учитель казав:

— Коли в країні є путь,

Будь щирий у вчинках і речах;

Коли в ній немає путі,

Будь щирий у вчинках, у розмовах обережний.

4

Учитель сказав:

— У доброчинних людей завжди є що сказати, але в кого є що сказати, той не завжди буває доброчинним.

Хто повний людяності, той неодмінно хоробрий, але хоробрий не завжди повен людяності.

5

Наньгун спитав Конфуція:

— І майстерно стріляв з лука, Ао міг пересувати по суходолу човни, але це їм не допомогло й обидва зле скінчили. а Юй і Цзи самі орали землю й здобули всю Піднебесну!

Учитель нічого на це не відповів, але, коли Наньгун Ко вийшов, сказав:

— Який він справді чеснотливий муж!

Як він шанує чесноту!

6

Учитель казав:

— На жаль, буває, чеснотливий муж — і нема в нім людяності, але не буває, щоб мала людина — і була вона людяна!

7

Учитель сказав:

— Як можна бути невибагливим до того, кого ти любиш?

Як можна залишати без поради того, кому ти відданий?

8

Учитель сказав:

— Складаючи формулювання, Бі Чень спочатку створював його начорно, Ши Шу висловлював про це свою думку, відповідальний за зовнішні зносини Цзиюй вносив правки, а Цзичань зі Східного селища вигострював.

9

Хтось попросив Учителя висловитися про Цзичаня, і він відповів:

— Це милостива людина.

Коли попросили висловитися про Цзисі, відповів:

— Це ж він, це він!

Коли попросили висловитися про Гуань Чжуна, відповів:

— Це була людина! він відібрав у Бо селище Пянь із трьома сотнями родин, але Бо, хоч і був вимушений харчуватися грубою їжею, жодного разу до своєї смерті на нього не нарікав.

10

Учитель казав:

— важко біднякові злоби не мати,

І легко багатому не бути чванливим.

11

Учитель сказав:

— У Мен Гунчо цілком вистачало б здібностей для того, щоб бути управителем у великих кланах на кшталт Чжао чи вей, але він не міг би бути сановником у таких невеликих князівствах, як Тен чи Сюйо.

12

Цзилу спитав про те, яка вона, довершена людина.

Учитель відповів:

— Довершеною можна вважати людину з розумом Цзана Войовничого Другого, безкорисливістю Гунчо, хоробрістю Чжуанцзи з Бяня, вправністю Жань Цю, облагородженими обрядами й музикою.

Потім продовжив:

— Але навіщо ж довершеним людям бути обов’язково такими в наш час? Адже довершеним також можна вважати того, хто ставить справедливість вище за особисту вигоду, жертвує собою в момент небезпеки й ніколи, навіть перебуваючи довгий час у скруті, не забуває своїх обіцянок.

13

Учитель спитав у Гунмін Цзя про Гуншу Освіченого:

— Чи правда, що він не говорить, не усміхається й не має власності?

Гунмін Цзя відповів:

— Той, хто це вам сказав, перебільшував. він говорить вчасно — і ніхто не втомлюється від його слів; сміється, коли весело, — і нікому не докучає його сміх; привласнює, якщо це справедливо, — і нікого не обтяжує його привласнення.

— Це так. Але хіба він так і чинить? — спитав Учитель.

14

Учитель сказав:

— Цзан войовничий Другий, покладаю-чись на свою землю Фан, прохав у володаря лу про те, щоб його нащадки були залишені там правити. Якщо скажуть, що він не чинив тиску на володаря, я в це не повірю.

15

Учитель сказав:

— Князь Освічений з уділу Цзинь був віроломний і нечесний, князь Стовп із Ци був чесний і невіроломний.

16

Цзилу сказав:

— Князь Стовп убив свого брата, принца Цзю, і Шао Ху, що служив принцу, вкоротив собі віку, а Гуань Чжун із собою не покінчив.

І потім спитав:

— Гуань Чжун не був людяним?

Учитель відповів:

— Князь Стовп завдяки зусиллям Гуань Чжуна, а не за допомогою зброї, дев’ять разів об’єднував правителів уділів. Чи зрівняється з ним за людяністю? Чи зрівняється з ним за людяністю?

17

Цзигун спитав:

— Гуань Чжун не був людяний? Коли князь Стовп убив свого брата Цзю, Гуань Чжун не тільки не зміг умерти, але став у нього першим радником.

Учитель відповів:

— Коли Гуань Чжун став першим радником у князя Стовпа, він зробив його гегемоном у правителів уділів, об’єднав, виправив Піднебесну. Народ донині користується його милостями. Якби не було Гуан Чжуна, ми всі ходили б із розпущеним волоссям і загортались наліво. Хіба він міг дозволити собі бути таким само педантичним, як ті прості люди, що вкорочують собі віку в ямах та яругах, залишаючись невідомими?

18

Сановник Чжуань був управителем у Гун-шу Освіченого і разом із Освіченим, за його рекомендацією, піднісся при дворі князя. Учитель, почавши про це, сказав:

— Заслуговую на ім’я Освіченого.

19

Коли Учитель заговорив про безпутство князя Чудотворного з Вей, вельможа Доброчинний спитав:

— Якщо це так, то чому ж він не гине?

Конфуцій відповів:

— У нього Чжуншу Юй відає прийомом чужоземців, жрець То організує жертвопринесення, а Вансунь Цзя керує військами. Як може він загинути