Читати книгу - "Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А"

й автоматична форма знання. Бажання — це не інстинкт. Бажання жити не дає вам знання, необхідного для життя. І все ж навіть бажання жити не є автоматичним: ваше зло — про яке ви навіть самі не знаєте — сьогодні полягає в тому, що у вас немає цього бажання. Ваш страх смерті — це не любов до життя, він не дасть вам знання, необхідного, щоб бути живими. Людина повинна накопичувати свої знання, визначати свої дії через мислення, до якого нездатна змусити її природа. Людина має можливість діяти собі на шкоду, руйнувати себе — і саме це вона й робила впродовж майже всієї історії.

Жива істота, яка вважає свій засіб виживання злом, не зможе вижити. Рослина, яка намагається знищити власне коріння, і пташка, яка ламає собі крила, недовго будуть присутні в реальності, з якою увійшли в суперечність. Але історія людини — це історія заперечення і знищення розуму.

Людину називають раціональною істотою, але раціональність — це вибір. Людська сутність пропонує їй вибір — бути раціональною істотою чи суїцидальною твариною. Людина має бути людиною за власним вибором. Людина має ставитися до свого життя, як до цінності, — за власним вибором. Людина повинна навчитися своє життя підтримувати — за власним вибором. Людина повинна виявити цінності, яких вимагає життя, і практикувати власні чесноти — за власним вибором.

Кодекс цінностей, прийнятий за власним вибором, є кодексом моралі.

Хоч би хто мене зараз слухав — я звертаюся до тих незіпсованих живих частин, які ще у вас залишилися, до залишків людського, до вашого розуму, і кажу: існує мораль розуму, мораль, властива людині, і Людське Життя — критерій цієї цінності.

Все, що властиве для життя раціональної істоти — добро. Все, що його знищує, — зло.

Людське життя згідно з його природою — це не життя бездумної тварини, грабіжника чи містика-нероби, це життя істоти, яка мислить. Життя, підтримуване не силою чи обманом, а досягненнями. Життя — це не виживання за будь-яку ціну, бо існує лише одна ціна, якою людина може розплатитися за власне виживання: її розум.

Людське життя — критерій моралі, але метою вашого життя є саме життя. Якщо ваша мета — існувати на світі, ви повинні вибирати дії та цінності згідно з критеріями, що властиві людині — заради збереження, сповнення та насолоди тієї незамінної цінності, якою є життя.

Оскільки життя вимагає виняткового напрямку дій, будь-який хибний напрямок його зруйнує. Істота, для якої її власне життя не є мотивацією та метою її дій, поводиться згідно з мотивацією і критеріями смерті. Така істота є метафізичним монстром і робить усе, щоб протистояти, заперечити факт власного існування чи суперечити йому; сліпо й несамовито несучись стежкою деструкції, вона ні на що не здатна, крім болю.

Щастя — показник успішного життя. Біль — провісник смерті.

Щастя — це стан свідомості, що виникає внаслідок реалізації власних цінностей. Мораль, яка насмілюється стверджувати, начебто щастя слід шукати у зреченні від нього і цінувати крах власних цінностей — це нахабне заперечення моралі. Смерть — критерій доктрини, яка за ідеал подає роль жертовної тварини, готової загинути на вівтарі заради інших. З благословення дійсності та суті життя сенсом людини — кожної людини — є вона сама. Людина існує заради себе самої, і досягнення власного щастя — найвища моральна мета.

Але неможливо ні жити, ні досягти щастя, потураючи нераціональним примхам. Людина вільна у своєму прагненні вижити за будь-яку ціну, одначе зникне, якщо не житиме згідно з вимогами природи. Людина вільна шукати свого щастя у будь-якій бездумній фальші, але все, що таким чином вона знайде, призведе лише до страждання і краху. Цього не станеться, якщо вона шукатиме щастя, відповідного до неї самої. Мета моралі — вчити вас не страждати і помирати, а насолоджуватися собою і власним життям.

Відкиньте геть тих підкуплених паразитів, які позасідали в класних кімнатах і живуть на прибутки від розумової діяльності інших, проголошуючи, що людині непотрібна жодна мораль, жодні цінності, жоден кодекс поведінки. Ті, хто позиціонують себе як науковці та заявляють, що людина — це просто тварина, відбирають у людини можливість жити за законами існування, хоча така можливість є навіть у найнижчих комах. Вони визнають, що кожен вид істот виживає у власний спосіб, накладений на нього природою. Ці «науковці» не стверджують, що риба може жити на суходолі, а собака — без здатності відчувати запахи. Натомість людина, стверджують вони, найскладніша істота серед усіх живих організмів, може вижити як завгодно і де завгодно, бо не має власної ідентичності, власної природи, а тому не існує практичних підстав, які б пояснювали, чому людина не може існувати, якщо її засоби виживання знищено, мисленнєву діяльність притлумлено, а сам розум спрямовано на виконання чужих наказів

Відкиньте геть тих сповнених ненависті містиків, які позиціонують себе як найвищі гуманісти і проповідують, що найбільша чеснота, яку здатна практикувати людина — це не вважати власне життя цінністю. Чи говорять вони вам, що мета моралі — приборкати людський інстинкт самозбереження? Саме заради самозбереження людина потребує морального кодексу. Єдина людина, яка прагне бути моральною — це людина, яка прагне жити.

Ні, ви не зобов’язані жити. Вирішувати це — ваше особисте право. Але якщо все ж обираєте життя, то мусите й існувати, як людина, — згідно з роботою і судженнями свого розуму.

Але жити, як людина, ви теж не зобов’язані. Вирішувати — це значить здійснити моральний вибір. Але ви не можете жити. Альтернатива такого життя — це смерть за життя, яку ви бачите в собі й навколо себе, стан об’єкта, непристосованого до існування, об’єкта, який більше не є людиною і є чимось меншим, ніж тварина, об’єкта, який потерпає від болю і тягне себе крізь роки агонії, занурений у бездумне саморуйнування.

Ні, ви не змушені думати. Мислення — це акт морального вибору. Але хтось повинен думати, щоб ви могли існувати. Якщо ваш вибір — не виконувати своїх зобов’язань, то ви відмовляєте самому існуванню, і тоді іншим людям, які живуть згідно з моральним кодексом, доводиться жертвувати власним добром заради того, щоб ви могли виживати у своєму злі.

Ні, ви не змушені бути людьми. Але ті, хто людьми залишився, більше не живуть серед вас. Я усунув ваші засоби виживання, забрав від вас ваших жертв.

Якщо бажаєте знати, яким чином я це зробив і як переконав їх усе тут покинути, то знайте, що саме зараз чуєте ці слова. Я переказав