Читати книгу - "Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А"

Ми, люди розуму, страйкуємо проти вас в ім’я єдиної аксіоми, яка є коренем нашого морального кодексу так, як коренем вашого кодексу є бажання цієї аксіоми уникнути: вона полягає в тому, що життя існує насправді.

Життя існує — і розуміння цього твердження веде до двох наступних аксіом: перша — «існує те, що людина сприймає», друга — «людина існує завдяки тому, що має свідомість». Свідомість — це здатність сприймати те, що існує.

Якщо не існує нічого, то не може бути й свідомості: свідомість у ситуації, в якій немає що усвідомлювати — це суперечність. Вища форма відображення дійсності, яка нічого не відображає, крім себе самої — теж суперечність: перед тим, як себе означити, вона має щось осягнути. Якщо того, що ви сприймаєте, не існує, тоді те, що ви вважаєте за свідомість, насправді не є нею.

Незалежно від вашого рівня знань, ця пара — життя і свідомість — є тими аксіомами, яких ви не можете уникнути, мотиваційними засадами, що становлять підґрунтя будь-якої вашої дії, будь-якого знання чи суми ваших знань, від першого променя світла, сприйнятого вами ще на початку життя, — і до найширшої ерудиції, яку тільки можна протягом нього здобути. Байдуже, чи ваші знання стосуються форми камінчика, чи структури сонячної системи, аксіоми залишаються одні й ті ж: те, що ви знаєте, — існує, і ви про це знаєте.

Існувати — це бути чимсь відмінним від порожнечі небуття, бути сутністю особливої природи з особливими атрибутами. Багато століть тому чоловік, який був — попри всі його помилки — найбільшим серед ваших філософів, вивів формулу, що визначила концепцію існування і правило всіх знань: А є А.

А — це річ у собі. Вам ніколи не вдавалось осягнути значення цієї формули. Я з’явився, щоб її доповнити: Існування — це Ідентичність, Свідомість — це Ідентифікація.

Хоч би що ви взялись обмірковувати — об’єкт, атрибут чи дію — закон ідентичності залишається незмінним. Листок не може бути одночасно каменем, він не може бути цілком червоний і цілком зелений одночасно, не може водночас горіти і замерзати. А є А. Можна сказати ще простіше: ви не можете одночасно зберегти свій торт і з’їсти його.

Ви намагаєтеся з’ясувати, що з цим світом не так? Усі катастрофи, що спали на нього, спричинили ваші лідери, які намагались уникнути факту, що А є А. Всі таємниці зла, з яким ви так боїтеся зіткнутись у собі, весь біль, якого вам випадало зазнавати, походили від ваших спроб уникати факту, що А є А. Мета тих, хто вчив вас цього факту уникати — змусити вас забути, що Людина — це Людина.

Людина не здатна вижити, якщо не накопичує знань. Розум — єдиний засіб ці знання здобувати; це — дар, що сприймає, ідентифікує та інтегрує матеріал, отриманий чуттями. Завдання чуттів — надати докази існування, але завдання ідентифікації виконує розум. Чуття лише повідомляють про існування чогось, але розум допомагає довідатись, чого саме.

Мислення — це процес ідентифікації та досягнення цілісності. Людина сприймає кольорову пляму. Інтегруючи свідчення зору та дотику, вона вчиться сприймати об’єкт цілісно. Наприклад: стіл, зроблений з дерева, що складається з клітин, а клітини — з молекул, а молекули — з атомів. Упродовж усього цього процесу робота мозку полягає у відповіді на єдине запитання: що це таке? Засіб, який допомагає встановити правду, — це логіка, а логіка спирається на аксіому, що життя існує. Логіка — це мистецтво несуперечливої ідентифікації.

Суперечність існувати не може. Атом є атомом, Всесвіт — Всесвітом. Жодне з цих явищ не може суперечити власній ідентичності. Так само, як частина явища не суперечить цілості. Жодна концепція, сформована людиною, не може бути дійсною, якщо її не інтегровано без жодної суперечності в загальний об’єм знань. Дійти до суперечності — значить визнати помилку мислення. Зберігати суперечність — значить відмовитися від розуму й усунути себе з царини реальності.

Реальність — це те, що існує. Нереальне не існує. Нереальне — це звичайне заперечення життя, яке є змістом людської свідомості, коли та намагається відмовитись від розуму. Правда — це визнання реальності. Розум, єдиний засіб людини здобути знання, — це єдине підґрунтя правди.

Найгірше запитання, яке ви можете зараз поставити: «Кому належить цей розум?» Відповідь — вам. Незалежно від глибини чи обмеженості ваших знань, ви повинні здобувати їх винятково за допомогою власної голови. Ви можете мати справу тільки з власним знанням. Ваш розум — єдиний визначник правди. І якщо інші не погоджуються з вашим вердиктом, то реальність — це суд вищої інстанції. Винятково людський розум здатен оперувати такими складними, делікатними, вирішальними процесами ідентифікації. Це і є мисленням. Ніщо, крім власного судження, не здатне скеровувати цей процес. Ніщо не може скеровувати судження, крім моральної цілісності.

Ви говорите про «моральні інстинкти», ніби це якесь відокремлене обдарування, протилежне розумові, — насправді ж людський розум є моральним даром. Процес міркування — це процес постійного вибору, пошуки відповідей на запитання: правда чи брехня? Правильно чи неправильно? Насінину посаджено в ґрунт, щоб виросла рослина, — правильно чи неправильно? Чи треба дезінфікувати рану людини, щоб порятувати їй життя, — правильно чи неправильно? Чи природа атмосферної електрики дозволяє їй бути перетвореною на кінетичну енергію — правильно чи неправильно? Саме відповіді на такі запитання дають все, що ви маєте. А відповіді походять із людського розуму, цілком відданого тому, що правильно.

Раціональний процес — це моральний процес. Ви можете помилятися на кожному кроці цього процесу, але ніщо, крім власної суворості, не може вас захистити. Ви можете когось ошукати, сфальшувати докази чи, шукаючи, уникати зусиль, але якщо відданість правді є критерієм моральності, то не існує більшої, шляхетнішої, героїчнішої форми відданості, ніж коли людина бере на себе відповідальність мислити.

Те, що ви називаєте «душею» чи «духом» — це ваша свідомість. Те, що називаєте «вільним бажанням», — це свобода вашого розуму, який може думати чи не думати, і це єдина воля, яку ви маєте, ваша єдина свобода, це той вибір, який контролює всі здійснені вами акти вибору і визначає ваше життя і ваш характер.

Мислення — це єдина засаднича чеснота людини, від якої походять усі решта. І базисний недолік людини, джерело всього присутнього в ній зла, — той безіменний акт, що ви всі