Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Заміж у покарання, Марія Акулова 📚 - Українською

Читати книгу - "Заміж у покарання, Марія Акулова"

1 024
0
06.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заміж у покарання" автора Марія Акулова. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 132 133 134 ... 167
Перейти на сторінку:

Прокидаюся від того як штори роз'їжджаються. Кривлюся і ховаю обличчя під ковдрою, не бажаючи змирятися з неминучістю.

Айдар натиснув на кнопку, назад явно не здасть. Він уже сорок хвилин копошиться в нашій спальні, поки я з останніх сил борюся з неділею, що настала.

Хочу спати немислимо. Наче під віки налили свинцю. Навіть сором і бажання бути для нього ідеальною дружиною не рятують.

Ідеальні дружини не дрихнуть, доки їхній чоловік кудись збирається. А я дрихну. І відпускати не хочу.

— Айлін, — Айдар гукає, я здуваю легені повітряними кульками в нуль.

Скидаю ковдру, хмурюся, підводячись на лікті.

Перші секунди найскладніші. Світ крутиться. Сил немає. Намагаюся навести фокус.

Айдар уже одягнений. У брюки та сорочку. Серце болісно стискається.

Кидає мене знову.

— Котра година?

– Майже друга…

Відповідь чоловіка приголомшує. Я навіть не бентежусь через те, як уважно він роздивляється мене – навряд чи таку вже гарну після сну. Напевно, на щоці слід подушки. Волосся скуйовджене.

– Ого…

Айдар посміхається.

— Виспалися зате...

Виставляє руку трохи вперед і манить пальцем.

Нащось притискаю до грудей ковдру, підводжуся на коліна і рухаюся до краю.

– Я там усе бачив, Айко. І торкався. І цілував. І лизав навіть…

Айдар хльостко б'є словами на кожному моєму кроці. Тільки я не лякаюся, а усміхаюся у відповідь. Підійшовши впритул, відпускаю тканину та обвиваю його шию. Ковдра злітає, на мої сідниці лягають долоні.

— Ти їдеш? — Запитую в губи перш, ніж у мій рот пірне язик.

Ми за ніч займалися сексом загалом кілька годин. Мені може навіть занадто багато, але Айдар скидав напругу, я б не ризикнула відмовити.

Тепер знову відчуваю, що хоче. Але провокувати не буду.

– Так. По роботі викликали.

Ненавиджу його роботу. Усім серцем ненавиджу. І мовчу.

Гладжу плечі. Цілую у вже ідеально поголене підборіддя, що пахне свіжістю.

— Знову допізна?

– Ні. На кілька годин. Вечір наш. Залізно.

Я цілком припускаю, що й сьогодні не вийде. Тому намагаюся не обнадіюватися. Просто киваю. Подивимося.

До трясучки не хочу відштовхувати його та відпускати. Він також не хоче. Ми так і стоїмо на краю ліжка. Я дивлюсь на чоловічу шию. Потім – на другий гудзик сорочки.

У голові картинка за картинкою промотується черговий день, коли я знову не наважилася і пообіцяла собі, що завтра. Нудно.

Вдихаю глибоко, піднімаю очі.

У горлі сухо. Серце завелося. Страшно.

Айдар ледь помітно підбадьорює кивком підборіддя. Я зриваю нас у урвище.

— Я хочу дітей.

Слова звучать зовсім не урочисто, навіть не голосно, але заповнюють усю кімнату. Спершу вони, потім тиша.

Я лякаюся, але цього разу пізно. Забороняю собі посміхатися. Хочеться вдати, що пожартувала, але тримаючись.

І витримую також. Погляд Айдара, в якому нічого не прочитаєш. Ні здивування, ні ентузіазму, ні відторгнення. Його неможливо застати зненацька, а мені хотілося б.

Пауза затягується. Мої нерви – канати, що загрожують луснути. Мені здається, перші ниточки надриваються. Подих частішає…

– Скажи щось… – Прошу, знову зісковзуючи поглядом униз. Дивлюсь на губи. Молюся Аллаху, щоб зараз інтуїція підвела. Він уже не зрадів. Він швидше за все думає, як би не скривдити.

– Вночі вирішила?

Мотаю головою. Це не те, Айдар… Це не те…

– Давно…

– Чому не казала?

– Боялася… – Усміхаюся мляво. Повертаюся до серйозних очей.

— Ти хочеш дітей у принципі чи від мене? Говори правду, я не ображуся.

Його питання провокує на відвертість, якої я собі ще не дозволяла.

— Я люблю дітей. Але хочу від тебе. Відчайдушно хочу. Я дуже закохалася, Айдаре. Тебе ніхто так не любив. І не полюбить. — Я не дам. – Тільки наші діти.

У носі свербить від надлишку почуттів. Я й сама не чекала від себе такого нахабства. Айдар теж навряд.

Куточки коханих губ сіпаються догори. Це здатна помітити лише я. І тільки в мене це може спричинити настільки бурхливу реакцію.

До щік приливає жар. У руках слабкість.

— Ти мені погрожуєш.

Айдар робить іронічний висновок, а я не збираюся виправдовуватися. А ти мені серце на шматки рвеш інтригою.

Нова пауза б'є по вухах. Я почуваюся зовсім голою, але не тілом, а душею. Починає мороз пробиратися. Б'є тремтіння.

Айдар робить глибокий вдих, надуваючи груди. Моєму серцю стає дуже тісно.

1 ... 132 133 134 ... 167
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заміж у покарання, Марія Акулова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заміж у покарання, Марія Акулова"