Читати книгу - "Поцілуй Першим, Ольга Манілова"

Він гладить і мне оголену шкіру, задивляючись на кожну опуклість. Укладає мене на спину неспішно, сам постійно дихання затримує.

— Ручки витягни, — м'яко вимагає. Тихо.

Коли влаштовуюся — над головою витягнувши руки на всю довжину, — то пальцями зачіпаю коване залізо узголів'я ліжка. І чіпляюся за перекладину долонями.

Його пестощі на тортури перетворюються. Ніжність і обережність на контрасті наших звичайних пристрастей зриває дах.

Шорсткі долоні кружляють над животом і ребрами. Губи старанно виціловують грудки й плечі. Я мимоволі вигинаюся на мить, Вася чолом утикається мені в шию і нестримано бік мені перетискає.

— Хочу пити сильно, вибач, — ледь чутно попереджаю.

Збираюся сама вставати, але він тут же відштовхується від ліжка і приносить мені води. А в себе пиво закидає по-швидкому.

Я стягую сукню донизу, а він спостерігає зверху.

Коли ставлю склянку на шухляду біля ліжка, Вася поруч банку з пивом прилаштовує.

І я підводжуся на колінах, на ліжку, щоб подивитися йому в очі. Коли наші погляди замикаються, хтось із нас до іншого кидається. Напевно, Вася до мене першим дотягується.

Тому що це він мене перевертає, а потім за собою тягне.

Перший раз так плутано розгойдуємося і смикаємося, що все ніяк не можу повітря в легені набрати на повну. Відкладене дихання.

Тому з хрипом видихаю, коли він уже виливається в мене.

Я запитую, чи не спекотно йому, але Кулак не відповідає: ні словом, ні поглядом, ні жестом.

Смикає моє тіло туди-сюди безцільно, і гладить невпопад. Коли жадібна рука промацує мої груди, не витримую:

— Шльопни їх.

Побоювання, що він мене не почує через плутанину шепоту, не виправдовуються, бо Кулак миттєво реагує:

— Нізащо на світі, — розпалюється він. — З глузду з'їхала? Та ніколи.

— Ну припини, — канючу і за ніс його смикаю.

— Ні, — відрізає дурний бик. — Вони ніжні занадто. Зараз ти в мене...

Сміюся-зойкую, коли він мене на живіт перевертає. Зовсім не моторно і гранично грубо. Одразу ж шльопає мене по стегну, затягуючись шумно зітханням.

— ... отримаєш.

І, впихнувшись у мене під звук мого схвального схлипу, наганяє ритм. Ще й намотує моє волосся і натягує.

Від знемоги очікування ледве можу стояти навкарачки, а піт з мене збігає струмком.

Нарешті його столична Величність підстьобує мене плеском: коротко, недбало і знущально.

— То ти сюди збиралася піти, га? — допитує з начебто закладеним носом і... підстьобує, підстьобує мене, а іноді повноцінним ляпасом по сідницях проходиться.

— Ні, — вперто пихкаю.

— Сюди-сюди. Ти зараз покараною будеш, — басить він і натягує моє волосся в кулаці, хоч і акуратно, але з такою силою, що в мене іскри штовхаються по натягнутих жилах шиї.

— Ти знаєш за що, — прискорює ритм Кулак і я тепер гортанними схлипами дихаю.

— Н-ні знаю.

— Обманщиця, — сипить він. — У тебе і принцеси твоєї господар є. Не... забула? — Наше мукання перемішується, коли він у матрац мене вдавлює, навалившись усім тілом, але не зупиняючи випади. — Вгадай... хто зараз принцесу має, га?

— Хамло, — з останніх сил відгукуюся, і у вигин власної руки ховаюся, коли розлітаюся. А він мені скроню заціловує і щоку злегка прикушує.

Кулак піднімається, і я не одразу розумію, що він не в мене виливається, а зараз кінчає на слід від ляпасів.

Спостерігаю напівзакритими очима, як він шампанське відкриває. Діловий такий на вигляд. Тягне посміхнутися, бо в нього завжди хлоп'ячий вигляд після постільних ігрищ, і дуже — ну вже занадто! — самовдоволений. Звісно, таке роздолля крутити мною як хочеться!

Через годину ковтаю краплі власного поту. Навіть зігнутися не можу. Ніби через затуманений тунель спостерігаю знизу, як змоклий Вася несамовито таранить мене. Якимось дивовижним чином поєднуючи дикість і методичність.

І розумію дещо.

Єдина думка, що виразно формулюється.

Мене ніколи до цього не трахали.

Ні хтось інший.

Ні Вася.

Тому що зараз... він нарешті це робить.

Він щось нечленороздільне грудними звуками видає, а я можу тільки пхиканням відповідати. Після кожного другого поштовху ця змістовна розмова продовжується.

Долонею лоб прикриваю, бо раптом допоможе.

Допоможе не помирати повільно.

Через вихор власних вдихів-видихів лише інколи розрізняю шторм кров'яного тиску за вухом.

Типу перепочинок має бути, коли Кулак член виймає. Але в мене раптом кров на патоку перетворюється, і зрадницьки мастить під вибуховими точками пульсу.

Він по моїх складках ліниво голівкою вгору проводить.

Зосереджений на плавності цього руху.

 Нагинаючись, сухими губами мені рот захоплює. Стогін за стогоном, я відповідаю йому. Стогну, бо хочу розповісти, як мені добре. Він мені рокотом обривистим відповідає. Лижеться зі мною самозабутньо, за це й люблю невиправного буйвола.

Повертаючись до моєї знемагаючої, вологої рожевої кицьки, він два пальці всередині влаштовує і давай мене на себе качати. Відразу на швидкість зривається.

І домагається свого.

Він усе це спеціально із самого початку робив. Я дивилася відео в інтернеті; навчальні навіть існують. Там точно відтворюється те, що Кулак робив.

Головка жорстко, на максималках довбає верхню поверхню піхви.

І я кінчаю жахливо блискавично, неконтрольовано, вихлюпуючи переривчастий струмінь. А Кулак схвально носом шмигає, і долонею тут же складки натирає, щоб на бризки перетворити.

Усе навколо.

У цих бризках.

— Молодчина, — примовляє він. — Розумниця і красуня. Хороша, хороша, молодчина.

І засаджуючись з усієї дурі, таранить мене зовсім недовго, поки я знову виливаюся, тепер зовсім коротко.

Він задоволено сміється, і, ігноруючи власний стояк, ялозить носом і ротом по набряклій м'якоті в мене між ніг: