Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

Однак довго попрактикуватися нам не дали, не встиг я створити свою четверту вдалу блискавку, як на подвір'я вийшов один із вартових, що чергували біля воріт, і поспіхом попрямував до нас. Це був немолодий, зате дуже міцний чоловік, під курткою легко вгадувалися широкі плечі, було видно сильну шию. Утім, усі нечисленні охоронці замку мали приблизно однакову статуру, мабуть, їх спеціально підбирали. Це були досвідчені воїни, з багатим досвідом у своєму ремеслі, які вирішили дожити життя у відносному спокої.

- Дірас, вибачте, що перериваю, - ввічливо звернувся вартовий. - Але до воріт прийшла дівчинка і дуже наполегливо проситься увійти. Ми їй запропонували супровід до Вейка, щоб вона змогла переночувати, але вона відмовилася. Сказала, що вже там була і їй неодмінно потрібно до замку, і якщо ми зараз не можемо пустити її, то вона готова, прямо на місці, почекати до ранку. Шкода дівчину, застудитися ще. Ось ми й вирішили доповісти.

- Правильно вирішили. - Дірас кивнув. - Тільки дивно, що дівчинка наважилася одна, в темряві, пройти через ліс, щоб переночувати в замку. Ще й готова чекати до ранку... - він на мить про щось задумався, потираючи перенісся, потім уточнив: - Вона до самої брами підійшла?

- Так. І в неї постукала.

- Добре. Але ви ж розумієте, що це не означає повну безпеку?

- Звичайно. Усі вартові сповіщені й пильнують із подвоєною силою.

Я й Аїн, мало що розуміючи, уважно слухали розмову, одночасно переводячи погляд з одного чоловіка на іншого.

- Добре. Що ж, підемо, познайомимося з наполегливою гостею, - погодився Дірас. - Хлопчики, ходімо зі мною. І Аїн, перетворися назад, не варто лякати гостю. А ви, Керн, - Дірас чемно звернувся до чоловіка, - будь ласка, покличте до воріт ще й Тайлора.

Вартовий кивнув і пішов у замок. Дірас висмикнув меч із землі, провів над лезом долонею, і налиплий бруд слухняно обсипався. Він оглянув уже чисту зброю, задоволено кивнув і сунув у піхви. Потім повів нас до воріт.

- Будьте готові до всього, хлопчики, - неголосно сказав нам Дірас дорогою, - Я сподіваюся, що це просто гостя або подорожній. Дивний безстрашний подорожній, - із сумнівом додав він. - Тому цей візит мене занепокоїв, якщо ще зважати на нещодавні неприємні події. Однак те, що вона підійшла до воріт, означає, що в неї немає поганих намірів. Розумієте, - він по черзі глянув на нас, бо ми з Аїном ішли з обох боків, - не тільки на замку захист, а й за стіною. Він оперізує всю територію, на відстані в десять кроків. Тож недруг не зможе підійти впритул. Однак потрібно враховувати, що ця дівчинка можливо обманом підіслана до нас, щоб просто виманити.

Ми кивнули. Слухаючи настанови, ми встигли увійти в замок, оминути зал і вийти через головний вхід на центральний двір і майже підійшли до воріт.

Я думав, варті доведеться відкрити величезні ворота, щоб ми змогли переговорити з однією маленькою дівчинкою, але ні, все виявилося набагато простіше. Ліворуч від воріт біля стіни була прибудова, де знаходилися кімнати відпочинку для вартових. Ми увійшли в неї, а потім сходами піднялися на стіну. Дірас першим підійшов до краю, прикриваючись стінним зубцем. Нам поки що велів залишатися біля протилежного боку. Тільки перебуваючи тут, я усвідомив, наскільки висока і широка стіна. Від одного краю до іншого було приблизно кроків п'ять-шість.

Дірас уважно оглянув пустир перед воротами та навколишній ліс. Потім, підкликав нас і попросив, щоб ми теж озирнулися. Повторюючи за батьком, я сховався за зубцем, Аїн теж був обережним, використовуючи сусідній зубець, як прикриття. Я закликав на допомогу всі свої драконячі почуття і вдивився в ліс, принюхався і прислухався. Крім звичайної лісової живності, нікого в окрузі не було. Вовки, яких можна було б сплутати з перевертнями, теж не відчувалися. Тоді я обережно визирнув і подивився вниз, біля самих воріт, притулившись до них спиною, сиділа та сама дівчинка, чия раптова поява перервала вечірнє тренування. Вона втомлено опустила голову на підігнуті коліна, темне волосся, немов покривало, закутало її ноги та руки, приховало обличчя. Утім, навіть із драконячим зором важко було б розрізнити деталі її зовнішності на такій відстані, ще й у темряві.

- Ходімо, познайомимося, - велів Дірас, починаючи спускатися сходами назад до сторожки.

Внизу ми зустрілися з Тайлором, який тільки підійшов, і вже разом з ним, через маленькі, непримітні, але добре укріплені двері, вийшли по інший бік стіни. Дівчинка здригнулася при нашій появі, мабуть, теж думала, що до неї вийдуть через ворота. Підняла голову і встала, обтрусивши одяг. На ній було хлоп'яче вбрання - чорна тепла куртка з довгими рукавами, низи яких вона підкотила для зручності, мішкуваті сірі штани, які вона заправила в черевики, мабуть, для того, щоб вони не волочилися по землі. Весь цей одяг явно не належав їй, це й зрозуміло, адже в нашому королівстві дівчата зазвичай носять сукні, тільки в зимовий час, під теплі спідниці піддягають вузькі штани. Може, позичила в когось із чоловіків, або вкрала дорогою, для зручності. Дівчина була круглолиця, з пухкими губами та смішним кирпатим носиком. Ще було дивно, що вартовий назвав її дівчинкою, я очікував, що вона буде зовсім маленька, за віком, як Аїн і Майкон, але при ближчому розгляді я зміг помітити, що вона старша за мене, можливо, як Голка, хоча, я, як завжди, міг помилитися. Ось тільки зростом була невисока, майже, така як я. І найголовніше, вона була магом! Зазвичай, магічна сила ледь вловна. Іноді треба зосередитися, щоб зрозуміти, що перед тобою маг. Але ось від цієї дівчини прямо віяло магією, немов парфумами від шляхетної дами, які нерідко зустрічалися мені в столиці. Я міг таке пояснити тільки одним - вона зовсім недавно застосовувала силу. І ця сила була природна, схожа на ту, яку використовували Майкон і Рінол.

Дірас зупинився навпроти дівчини, залишивши нас позаду. Потім привітався, трохи схиливши голову, представився сам і по черзі назвав імена інших.