Читати книгу - "Гірка правда"

Щойно 18 липня 1943 року відбувся відїзд першої групи добровольців зі Львова на вишкіл. їх приміщено у вишкільному таборі "Гайделягер" (Пусткув) коло Дембіци..., де німецький особовий склад... почав з ними рекрутський вишкіл. Але вже на самому початку частину добровольців сформовано в окремі, так звані "поліційні полки", нумеровані 4,5,6,7,8... Суті справи також не змінює факт, що деякі з тих відділів брали участь у поборюванні більшовицьких партизанів. [448]

Здається, що в цій суперечності слід визнати правдивим твердження В.Д. Гайке: він знав найкраще з кого і які відділи творилися. Те, про що писав Курт Далюга до Вінкельмана, було, може, заміром, а те, про що пише В.Д. Гайке - було дійсністю. Отже - поліційні полки СС дивізії "Галичина" були створені з перших галицьких добровольців, тих полків було аж п'ять. І про них, про їхню діяльність, не пишуть українські націоналістичні автори.

Я б не писав тут так докладно про сформування поліційних полків СС дивізії "Галичина", коли б не деякі факти, пов'язані з закидами польських авторів на адресу дивізії. А закиди ці торкаються народовбивства. Повторюю: Основна маса членів дивізії могла не знати про існування поліційних полків. Могли не знати про них ті, котрих вишколювали в Нойгаммері, бо поліційні полки вишколювали під Дембіцею, в Німеччині, а навіть у Франції. Це, як видно, про них пише Олександр Корман у книжці "Непокарані злочини СС-Галичина з 1943-1945 років":

Уже в червні 1943 р. деякі підрозділи СС-Галичина, які вишколювалися під Львовом, Яслом, Кросном і Горлицями, на наказ Гіммлера перервали вишкіл і були включені до екстермінаційної операції під криптонімом Верфольф в Замойщині. [449]

Названий автор посилаючись на літературу, на свідків, на 54 сторінках густого друку описує ряд пацифікаційних, народовбивчих акцій, в яких брали участь відділи СС дивізії "Галичина", правдоподібно ті поліційні полки, про які говорить В.Д. Гайке. Зокрема Ол. Корман описує винищування польського населення, яке мало місце 16.04.1944р. в Ходачкові Великому на Тернопільщині, внаслідку чого згинули 862 особи; в березні 1944 р. в Підкамені коло Бродів унаслідку пацифікаційної акції згинуло коло 800 поляків; в Семянівці коло Львова, де згинуло коло ЗО осіб; акцію у Віциню, Золочівського повіту, в якій брали участь відділи СС дивізії "Галичина". Часто ці акції відбувалися у співдії з УПА.

Окремим розділом книжки Ол. Кормана є оборона Гути Пєняцької перед спільними нападами відділів СС дивізії "Галичина", УПА і німців. Автор об'єктивно описує, що в тому селі перебували відділи радянських партизанів, а також відділи А.К. Треба з цілим натиском сказати про те, що в жодній країні, де діяли партизанські групи, ніхто про дозвіл на це не питав у місцевого населення. І тут не йдеться про винищування відділів червоних партизанів чи теж А.К. Тут йдеться про те, що в названих селах, зокрема в Гуті Пєняцькій, було винищене цивільне населення, мешканці того села, які мали, або й не мали ніякого впливу на факт перебування партизанів у селі.

Автор пише, що радянські партизани залишили село 22 лютого 1944 p., залишаючи тільки двох поранених, а 23 лютого 1944 р. село заатакували відділи СС дивізії "Галичина". Бої тривали п'ять днів. Заглада Гути Пєняцької сталася 28 лютого 1944 р. Українські СС-и, разом з відділом УПА, пішли у наступ на село. Німецький командир СС, а за ним його український заступник, наказали зігнати всіх мешканців до костьола. В той час УПА грабувала село й саньми вивозили пограбоване. Після грабунку підпалювали обійстя. В костьолі сталася розправа, внаслідку якої мученицькою смертю згинуло 868 осіб. Автор подає список осіб, які згинули з рук вояків СС дивізії "Галичина" і УПА. Все це діялося напередодні втечі гітлерівських військ з Західної України.

Юзеф Файковський і Ян Реліга у книжці "Гітлерівські злочини в польських селах 1939-1945" [450] подають ряд фактів -дати, місцевості, описи - які вказують на участь українців з СС дивізії "Галичина" у винищуванні поляків, причому факти ці торкаються вже не Галичини, а Кєлецького, Ряшівського, Тарнобжеського, Тарновського і Замойського воєвідств. Лише для прикладу наведу один факт:

1-2.02.1944 відділи жандармерії, СС і СС-Галичина в силі коло 3 тисяч солдатів вночі ввійшли до села Борув, гміна Аннололь, і за допомогою панцерної зброї цілком знищили село, яке нараховувало 280 господарств, а населення вимордували. Багато людей згинуло в хатах під час пожежі. Групами, не виключаючи жінок, стариків і дітей, гітлерівці зганяли до одного будинку, який після цього підпалювали.

Пацифікація була відплатою за діяльність партизанських відділів, котрим населення довколишніх сіл надавало допомогу. Загальна кількість замордованих - коло 300 осіб; не ідентифіковано 58 осіб. Врятувалося тільки декілька молодих чоловіків, які встигли втікти й заховатися на багнах і в кущах. Встановлено прізвища 229 помордованих.

Після цієї реляції йде список 229 помордованих людей.

І це теж було напередодні визволення Польщі. Чи це було потрібне ОУН? Чи це було потрібне українському народові? Чи це було в інтересі українського народу?

Описуване Ол. Корманом і Ю. Файковським та Я. Релігою - відповідає цілям, ставленим поліційним полкам, про які говорив В.Д. Гайке: поборювання партизанського Руху.

Закваліфікуймо ці дії. Це була пряма співучасть відділів СС дивізії "Галичина" з гітлерівськими відділами СС і гітлерівською жандармерією у злочинах народовбивства. Місцеве населення має право підтримувати тих або інших партизанів, проте підтримка не є участю у мілітаризованих відділах, за підтримку партизанів не можна карати смертю населення. Якщо робили таке гітлерівці, чи навіть більшовики, то це зовсім не означає виправдання для СС дивізії "Галичина" - утворення ОУН-м. Українські автори намагаються вигородити діяльність певних частин СС дивізії "Галичина".

Прикладом затемнювання