Читати книгу - "Стів Джобс"

— Виглядає наче як гідна річ, — нарешті сказав він.

Потім була пауза, здивований погляд і питання:

— То це лише для Macintosh?

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

КРАМНИЦЯ іTUNES

Я — флейтист у смугастому костюмі

Warner Music

На початку 2002 року на долю Apple випало випробування. Бездоганний зв’язок між iPod, програмним забезпеченням iTunes і комп’ютером полегшував класифікацію музики, якою вже володів користувач. Для того щоб отримати нову музику, треба було покинути це затишне середовище і купити диск чи завантажити музику з Інтернету. Останнє зазвичай означало відвідування підозрілих сайтів-обмінників файлами і користування піратськими послугами. Та Джобс хотів запропонувати користувачам iPod легальні, прості й безпечні послуги закачування пісень.

У музичній індустрії також вистачало випробувань. Її охопила чума піратських платформ — Napster, Grokster, Gnutella, Kazaa, — які дозволяли скачувати пісні безкоштовно. Як результат, офіційні продажі дисків у 2002 році впали на 9 %.

Працівники музичних компаній боролися за виживання і намагалися домовитися про загальні стандарти захисту цифрової музики. Пол Вайдіч із Warner Music та його колега по корпорації Білл Радучел з AOL Time Warner працювали над такою можливістю разом із Sony. Вони сподівалися, що Apple увійде в їхній консорціум. Відтак у січні 2002 року група вилетіла до Купертіно, щоби там зустрітися з Джобсом.

То була нелегка зустріч. Вайдіч застудився і зовсім захрип, тож його заступник Кевін Ґейдж розпочав презентацію. Джобс, сидячи на чільному місці за столом, метушився і здавався роздратованим. Після чотирьох слайдів він махнув рукою і перебив доповідача.

— Та у вас голови у ваших же дулах, — сказав він.

Усі повернулися до Вайдіча, який намагався щось сказати своїм захриплим голосом.

— Ти правий, — погодився Джобс після довгої паузи. — І ми не знаємо, що робити. Ти маєш нам допомогти.

Згодом Джобс пригадував, що ці слова зіскочили з його язика зненацька, і він погодився, що Apple співпрацюватиме з Warner-Sony.

Якби музичні компанії змогли погодитися про стандартизування методу кодування для захисту музичних файлів, тоді кількість крамниць із музикою в мережі збільшилася б. Тоді Джобсу було би важче створити інтернет-крамницю iTunes, де він міг би контролювати здійснення покупок в мережі. Та Sony надала Джобсу таку можливість, коли там, після січневої зустрічі у Купертіно в 2002 році, вирішили, що вони виходять із переговорів, бо це піде на користь їхньому формату праву власності, звідки й надходитиме прибуток.

— Ну ти ж знаєш Стіва, у нього свій план, — пояснював директор Sony Нобуюкі Ідеї редактору часопису Red Herring Тоні Перкінсу. — Хоч він і геній, він не ділиться своїми планами. З такою людиною важко працювати великим компаніям… То суцільний жах.

— Зробити якісь спільні збори означало марнування часу, — додав Говард Стрінгер, який тоді працював директором Sony North America.

Натомість Sony почала співпрацювати з Universal і створили службу передплати Pressplay. Тим часом AOL Time Warner, Bertelsmann і EMI об’єдналися з RealNetworks для того, щоби створити MusicNet. Жодна з них не давала ліцензій на пісні конкурентним службам, і тому кожна пропонувала десь половину від усіх наявних пісень. Ці два сервіси були передплатними і дозволяли клієнтам програвати пісні, а не завантажувати їх. Тому доступ до них утрачався із закінченням підписки. Ці служби мали багато обмежень і незграбні інтерфейси. Вони займуть сумнівне дев’яте місце у рейтинговому списку «25 найгіршої технічної продукції» від PC World. У журналі писали: «Приголомшливі непрацюючі можливості цих служб показують, що рекордні компанії все ще не зрозуміли, як це робиться».

Тоді Джобс вирішив поблажливо ставитися до піратства. Безкоштовна музика надавала більше вартості iPod. Та оскільки він справді любив музику і музикантів, які її створювали, то був проти крадіжок творчої продукції. Пізніше Джобс сказав мені наступне:

Я помітив, що під час становлення Apple ми дуже тішилися, коли створювали інтелектуальну власність. Якби люди копіювали чи крали наше програмне забезпечення, ми б збанкрутували. Якби воно не було захищеним, не було б і стимулу робити нове програмне забезпечення чи нову продукцію. Якщо захист інтелектуальних прав почне зникати, компанії, які займаються творчою діяльністю, зникатимуть також або просто не відкриватимуться. Та є й простіша причина: красти не можна. Це шкодить іншим людям. І це шкодить вашій власній вдачі.

Він знав, що найкраще зупинити піратство (і це, до речі, було єдиним способом) — це запропонувати альтернативу, яка була б цікавішою за непрацюючі служби від рекордингових компаній.

— Ми віримо, що вісімдесят відсотків людей, які крадуть записи, не хочуть цього робити, але наразі немає законної альтернативи, — розповів він Енді Лангеру з Esquire. — Ми ж вирішили створити законну альтернативу, від якої виграє кожен. Музичні компанії виграють, музиканти виграють, Apple виграє. І користувачі теж виграють, адже вони отримають краще обслуговування і не будуть змушені красти.

Джобс вирішив зробити крамницю iTunes і переконати п’ять найкращих рекордингових компаній продавати там цифрові версії пісень.

— Я ніколи не витрачав стільки часу на те, щоби переконати людей робити те, що грало б на їхню користь, — пригадував він.

Компанії хвилювалися про спосіб оплати і розгрупування альбомів. Тому Джобс запевнив, що нова служба буде доступна лише на Macintosh, що складало 5 % від усієї ринкової продукції. Вони могли спробувати втілити ідею з невеликим ризиком.

— Ми прикривалися своєю невеликою часткою на ринку і говорили, мовляв, якщо крамниця і не стане успішною, вона не зруйнує Всесвіту, — пригадував він.

Джобс пропонував продавати цифрові версії пісень за 99 центів— наче то була б швидка й імпульсивна покупка. Рекордингові компанії отримуватимуть 70 центів від тієї суми. Джобс наполіг, що це краще за місячну передплату, яку пропонували музичні компанії. Він вірив, що люди мали емоційний зв’язок з піснями, які їм подобалися. Вони хотіли мати «Симпатію до диявола» й «Укриття від шторму», а не лише отримати можливість прослуховувати їх. Як він сказав свого часу Джефу Ґуделу з Rolling Stones. «Я гадаю, що ви можете віддати свій альбом Second Coming у передплату, і він, можливо, й не стане успішним».

Джобс також наполіг, щоби крамниця iTunes продавала й окремі пісні, а не лише цілі альбоми. І це стало найбільшою причиною конфлікту з рекординговими компаніями, які зазвичай заробляли гроші на тому, що випускали альбом з одним-двома хітами, а решта пісень наче наповнювали альбом. У такому випадку клієнти були змушені купувати весь альбом