Читати книгу - "Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А"

Продуктивність — це ваше прийняття моралі, ваше визнання того факту, що ви обрали життя; що продуктивна праця — це процес, у якому людська свідомість контролює існування особи, постійний процес накопичування знання і прилаштовування матерії до потреб людини, втілення ідей у фізичній формі, приведення Землі у відповідність до людських цінностей; що вся робота — творча, що її виконує живий розум, і що жодна робота не буде творчою, якщо її виконуватиме пустопорожня людина, яка в бездумному отупінні повторює дії, яких навчилась від інших; що ви самі повинні обирати свою роботу, і вибір настільки ж широкий, як і ваш розум; що складніша робота для вас неможлива, а простіша — принизлива; що шахраювати, взявшись за складнішу роботу, ніж дозволяють ваші розумові здібності — значить перетворитися на перелякану мавпу, яка повторює чужі рухи і краде чужий час, а принизившись до роботи, яка вимагає менших зусиль — значить заглушити власний двигун і приректи себе на розпад; що ваша робота — це процес досягнення цінностей, тому втрачати прагнення здобувати цінності — значить втрачати прагнення жити; що ваше тіло — машина, але розум — водій, тому ви повинні їхати аж так далеко, як повезе вас водій — до пункту призначення у вигляді досягнень; що людина без мети — наче машина, що мчиться додолу схилом, віддана на поталу першому-ліпшому каменеві, об який розіб’ється за першого ж зіткнення; що людина, яка пригнічує свій розум, — наче поламана машина, що от-от розпадеться; що людина, яка дозволяє керівникові окреслювати напрямок її руху, — це руїна, яку везуть на буксирі до купи брухту, а людина, яка робить іншу людину своєю метою, — ніби той, хто намагається мандрувати автостопом, але якого не слід підбирати жодному водієві; що ваша робота є метою вашого життя, і вам слід оминати тих убивць, які наважаться вас зупинити; що будь-яка цінність, яку ви знайдете за межами своєї роботи, будь-яке інше захоплення чи любов — наче мандрівники, з якими ви вирішуєте розділити свою мандрівку, і вони повинні рухатися власними силами у тому ж напрямку, що ви.

Гордість — це визнання того факту, що ви — власна найбільша цінність, і що, як і решту цінностей, це слід заслужити; що доступ до всіх досягнень дає можливість творити власний характер; що ваш характер, ваші дії, ваші бажання, ваші емоції є наслідками передумов, породжених вашим розумом; що так само, як людина створює фізичні цінності, необхідні їй для підтримання власного життя, вона мусить здобувати цінності свого характеру, щоб життя було вартісним; що так само, як людина накопичує свої статки, вона створює власну душу; що життя вимагає високої самооцінки, але в людині не закладено автоматичних цінностей, автоматичної самоповаги, тому вона мусить заробити це все, формуючи свою душу за образом власного морального ідеалу, за подобою Людини, раціональної істоти, яка народилася здатною творити, одначе повинна творити згідно зі своїм вибором; що перша передумова самоповаги — це той осяйний егоїзм душі, через який людина так багато вимагає від усього навколо, і від матеріальних речей, і від духовних виявів; ця душа прагне досягнути власної моральної досконалості й цінує себе найдужче; доказом досягнення такої самоповаги є відчуття, коли душа тремтить від презирства й незгоди з роллю жертовної тварини, протестує проти ницої безглуздості будь-якого вірування, що пропонує принести в жертву незамінну цінність у вигляді людської свідомості та ні з чим незрівнянну славу існування, не бажаючи віддати її на поталу засліпленості та розпаду інших.

Чи тепер ви починаєте розуміти, хто такий Джон Ґолт? Я — чоловік, який заслужив те, за що ви навіть не боролися, те, від чого ви відмовилися, що ви зрадили, зіпсували, і все ж не змогли знищити цілком, а зараз винувато ховаєте це, як свою таємницю, гайнуючи життя на те, щоб просити пробачення у кожного фахового людожера, лишень би воно не випливло назовні; всередині ви досі прагнете повідомити те, що я зараз повідомляю всьому людству: я пишаюся власною цінністю і тим фактом, що я прагну жити.

Це прагнення, що ви його поділяєте, але окреслюєте, як лихе, — єдиний залишок доброго всередині вас, але таке прагнення ще треба навчитися заслужити. Єдина моральна мета людини — її власне щастя, але досягнути його можна тільки за допомогою чеснот. Доброчесність не є самоціллю. Доброчесність не є винагородою чи жертовним кормом, щоб вмилостивити зло. Винагорода за доброчесність — це життя. А щастя — мета й винагорода за життя.

Так само, як ваше тіло наділене двома фундаментальними відчуттями, насолодою та болем, ознаками його благополуччя або занепаду, немов барометр, вказує на основні альтернативи, життя і смерть, — так і ваша свідомість має дві фундаментальні емоції, радість і страждання, які свідчать про ті ж альтернативи. Ваші емоції вказують на те, що підтримує ваше життя або йому загрожує, немов швидкісні калькулятори, які підбивають суму прибутків і втрат. У вас немає вибору — відчувати чи ні, що добре для вас, а що погано, але те, що ви вважаєте добрим або поганим, що спричинятиме у вас радість чи біль, що ви любитимете або ненавидітимете, бажатимете чи боятиметеся, залежить від ваших цінностей. Емоції невід’ємні від вашої природи, але їхній вміст продиктований вашим розумом. Ваша здатність до емоційності — це порожній бак двигуна, а цінності — пальне, яким ваш розум його наповнить. Якщо ви виберете поєднання суперечностей, це обтяжить двигун, заржавіє коробка передач, і ви зазнаєте втрат, щойно зрушите з місця на машині, пошкодженій вами, її водієм.

Якщо нераціональне буде критерієм ваших цінностей, а неможливе — концепцією добра, якщо ви прагнете винагород, на які не заслуговуєте, статків і любові, яких не гідні, прагнете знайти шпаринку в причинно-наслідкових зв’язках, прагнете, щоб А заради вашої примхи стало не-А, бажаєте того, що суперечить життю, — то цього й досягнете. Не плачте, коли це станеться, не кричіть, що життя — суцільне розчарування, і що щастя недосяжне. Перевірте пальне: воно привезло вас туди, де ви хотіли опинитися.

Щастя неможливо досягнути за командою примхи емоцій. Щастя — це не втілення будь-якого нераціонального бажання, якому ви можете сліпо потурати. Щастя — це стан несуперечливої радості, радості без покарання чи провини, радості, яка не конфліктує з вашими цінностями, яка не знищує вас. Це не радість втечі від власного розуму, а радість від використання розуму на повну потужність. Це не радість від фальшування реальності, а радість від досягнення реальних цінностей. Це