Читати книгу - "Маятник Фуко"

«Припущень якого типу?»

«Приміром, мікро-макрокосмічні відповідності. А ось іще одна карта.

Знаєте, звідкіля вона? Вона з другого трактату Utriusque Cosmi Historia Роберта Флудда. Флудд — людина розенкройцерів у Лондоні, не слід цього забувати. То що ж робить наш Робертус де Флуктібус, як він полюбляв себе називати? Він подає вже не карту, а дивну проекцію цілої земної кулі, як вона виглядає з Полюса — звичайно, з містичного Полюса, а отже, з погляду ідеального Маятника, підвішеного до замкá ідеального склепіння. Ось карта, яку склали, щоб розстелити під Маятником! Це абсолютно незаперечні доводи, дивно, що це ніколи нікому не спало на гадку…»

«Це тому, що дияволісти дуже й дуже неповороткі,» сказав Бельбо.

«Це тому, що єдиними гідними спадкоємцями тамплієрів є ми.

Але дозвольте мені продовжувати: ви впізнали цю схему, це рухоме колісце, подібне до коліщат, які використовував Тритемій для шифрування своїх повідомлень. Це не карта. Це проект машини, яка могла б давати варіанти карт, альтернативні карти, аж поки не буде знайдена та, справжня! І Флудд говорить у поясненні: це начерк певного instrumentum, над яким ще треба працювати».

«Але хіба не Флудд уперто заперечував обертання землі? Як тоді він міг думати про Маятник?»

«Ми маємо справу з утаємниченими. Втаємничений заперечує те, що знає, він заперечує, що він це знає, обманює, щоб приховати таємницю».

«Це могло б пояснити,» сказав Бельбо, «чому ще Ді так багато уваги приділяв королівським картографам. Не для того, щоб знати ‘правдиву’ форму світу, а щоб відтворити, посеред усіх інших, неправильних карт, ту єдину карту, яка була йому потрібна, а отже, єдину правильну карту».

«Незле, незле,» говорив Діоталлеві. «Пошуки істини шляхом точного відтворення брехливого тексту».

84

Засадничим зайняттям цієї Асамблеї, і найпожиточнішим, повинна бути — на мою думку — праця над природничою історією на основі планів Веруламця.

(Christiaan Huygens, Лист до Кольбера, Oeuvres Completes, La Haye, 1888–1950, VI, pp. 95–96)

Поневіряння шести груп не обмежилися до пошуків карти. Ймовірно, що у двох перших частинах послання, які були в руках португальців та англійців, тамплієри натякали на Маятник, але уявлення про маятники були ще досить невиразними. Одна справа вимахувати туди-сюди виском, а зовсім інша — побудувати механізм такої точності, щоб сонце освітило його у точно визначену долю секунди. Тому тамплієри розтягнули План на шість століть. Беконіанське крило береться за роботу в цьому напрямку і намагається перетягнути на свій бік усіх утаємничених, яких воно гарячково розшукує.

Це не випадковий збіг, що Саломон де Ко, людина розенкрейцерів, пише для Рішельє трактат про сонячні годинники. Відтак від Ґалілея й далі провадяться навіжені дослідження маятників. Позірною причиною є їх ужиток для визначення довготи, але коли 1681 року Гюйґенс виявив, що маятник, точний у Парижі, запізнюється у Каєнні, він одразу збагнув, що це залежить від зміни відцентрової сили, викликаної обертанням Землі. А хто запрошує Гюйґенса до Парижа після публікації його Horologium[231], де він розвиває ґалілеївські думки про маятник? Кольбер, той самий Кольбер, який запрошує до Парижа Саломона де Ко, щоб досліджувати підземелля!

Коли 1661 року Академія дель Чіменто доходить висновків, які згодом зробить Фуко, не минає й п’яти років, як Леопольд Тосканський розпускає її, й одразу після цього отримує з Риму, як негласну винагороду, кардинальську шапку.

Але цього не досить. Полювання на маятник продовжується й у наступні століття. 1742 року (за рік до першої задокументованої появи графа Сен-Жермена!) людина на ймення Де Меран представляє Королівській Академії Наук меморандум про маятники; 1756 року (коли в Німеччині виникає Суворий Тамплієрський Звичай!) якийсь собі Буґер пише «sur la direction qu’affectent tous les fils à plomb[232]».

Я натрапляв на фантасмагоричні назви, як, приміром, книга Жана-Батіста Біо, видана 1821 року: Recueil d’observations géodesiques, astronomiques et physiques, exécutées par ordre du Bureau des Longitudes de France, en Espagne, en France, en Angleterre et en Ecosse, pour déterminer la variation de la pésanteur et des degrès teirestres sur le prolongement du meridien de Paris[233]. У Франції, Іспанії, Англії та Шотландії! На продовженні меридіану, на якому розташований Сен-Мартен! А 1823 року сер Едвард Себайн публікує An Account of Experiments to Determine the Figure of the Earth by Means of the Pendulum Vibrating Seconds in Different Latitudes[234]! А таємничий граф Федір Петрович Літке, який 1836 року публікує результати своїх досліджень поведінки маятника під час кругосвітньої подорожі? Він це робить для Імператорської Академії Наук у Петербурзі. Як це, і росіяни теж?

А якщо тим часом одна з груп, безперечно, спадкоємці Бекона, вирішила відкрити секрет потоків без карти й без маятника, вивчаючи подих змія наново, з самого початку? Ось де знадобилися натяки Салона: саме в часи Фуко промисловий світ, творіння беконівського крила, розпочинає будівництво мереж метрополітену в серці європейських метрополій.

«Справді,» говорив Бельбо, «в XIX сторіччі панує манія підземель, Жан Вальжан, Фантомас та Жавер, Рокамболь, уся ця метушня в підземних коридорах та стічних каналах. Господи, якщо добре подумати, то всі твори Жюля Верна — це одкровення таємниць підземелля! Подорож до центру землі, двадцять тисяч льє під водою, печери таємничого острова, величезне підземне царство Чорних Індій! Треба відтворити маршрут його незвичайних подорожей, ми, безперечно, знайдемо начерк звивин тіла Змія, або ж карту ley lines, складену для кожного континенту. Верн досліджує мережу теллюричних течій згори й знизу».

Я підтримав його. «Як звали головного героя Чорних Індій? Джон Ґарраль, майже анаграма Ґрааля».

«Не вигадуймо чудасій, тримаймося реальних фактів. Верн подає набагато зрозуміліші сигнали. Робур Завойовник — Robur le Conquerant, R. C., Роза і Хрест. А якщо прочитати ім’я Робур навпаки, вийде Рубор, червона барва троянди».

85

Філеас Фоґґ. Це ім’я містить натяк: Еас грецькою має значення повноти, глобальності (а отже, є еквівалентом пан- і полі-), а Філеас — це те ж саме, що й Поліфіл. Щодо прізвища «Фоґґ», то англійською воно означає туман… Верн, безперечно, належав до Товариства «Le Brouillard». Він навіть був такий ласкавий пояснити нам зв’язки між цим товариством та Розою+Хрестом, адже хто ж такий цей шляхетний мандрівник на ймення Філеас Фоґґ, як не член Рози+Хреста!.. Крім того, хіба він не належав до Реформ-Клубу, ініціали якого R. С. означають реформаторську Розу+Хрест? А цей