Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

          - Отже, у нас з'явився спосіб повернутися на корабель, але не більше,- констатував я факт.

        - Вірно, а ось у файлах човника є й цікава інформація. В останню вилазку вони вирішили вирушити в місце першої висадки тіїсців. Це недалеко звідси, усього кілометри чотири. Судячи зі сканів, зроблених тіїсцями там, під землею, є великі порожнини. До речі, цих сканів у мережі в тіїсців зараз немає.

        - Напевно, потурбувалися, щоб ніхто більше не знайшов їх,- вимовив я.- Думаєш, там, під землею, розташований якийсь комплекс?

        - Цілком можливо, але лізти туди особливого бажання в мене немає. Я не знаю, коли Дзени покинули цю планету, але вочевидь минуло не менше ніж три, а то й чотири тисячі років, і я не надто впевнений у тому, що це безпечно, лізти під землю.

        - Цього разу я погоджуся з ним,- вимовила Кендра.

        - А що з порталом? - запитав я в Галона.

        - А що з ним? Бачиш, розкопки за п'ятдесят метрів від човника? Ось там і знаходиться портал.  Ці довбані фанатики очистили його від землі і навіть храм своєї богині навколо нього зробили. Ну й адаптер для зарядки порталу вони змогли спорудити. Просто подавай енергію в будь-якій кількості і портал її з'їсть, конвертуючи в необхідний для його роботи тип. - відповів Галон, скинувши нам на нейромережу записи з його руки дроїда, що вже просканувала портал. - Судячи з викривлень гравітації, портал справді діючий. 

         - Якого типу? - вирішив уточнити я.

                 - Звичайне анулювання гравітаційних впливів. У зоні дії спотворення об'єкти позбудуться гравітаційних зв'язків. І це не дуже безпечно, але зона обмежена двома метрами всередині кола порталу. - відповів Галон, скинувши детальніші результати аналізу сканів порталу. - Для нас портал повністю марний. Навіть якщо ми знайдемо паливо для човника, то з потужністю його реактора накопичення заряду займе років двадцять, а то й тридцять.  Можеш спробувати псіонікою зарядити, але мені здається, що це все одно вище твоїх можливостей за кілька років.

           - Але все ж подивитися на нього я був би не проти, перш ніж ми вирушимо до місця першої витівки. - вимовив я. Раптово Галон почав дивитися нам за спину.  

          - Бачу монстра. - вимовив він досить спокійним голосом.  - Це явно технологічне пристосування, я б назвав хмарою нанітів. 

          - Галоне, швидко в саркофаг, - швидко зметикував я і ривком закликав саркофаг до човника. 

           - Зараз, я сканую, вам знадобляться дані,- виголосив він,- Хмара проявляється для моїх сканерів.  З кожною секундою я бачу її чіткіше й отримую більше даних. Фіксую електромагнітне випромінювання.  Хмара намагається зв'язатися з чимось ззовні, посилаючи постійно сигнали, розшифрувати немає часу, але відповіді вона не отримує. 

          - Швидко в саркофаг,- крикнув я і телекінезом засунув у відкритий саркофаг, вмикаючи одразу ж стазис. За мить до цього Галон переслав нам усі дані, які йому вдалося отримати під час сканування хмари.  - Сподіваюся, хмара залишить нас у спокої.

           - Кендра, Фіск,- вимовив раптово тремтячим голосом Зігнарт,- Я радий, що хоч наприкінці свого життя зайнявся чимось суттєвим. 

            - У саркофаг, швидко,- наказав я професору, але той заперечно покивав і продовжив говорити. 

           - Мені час, я вже багато прожив, і смерть не лякає мене, і, якщо є в мене вибір, як померти, я хочу це зробити від міфу, що став реальністю. Так, і може, тварюка наїсться мною, я старий, старіший, ніж усі жертви до цього. Я радий, що зміг підтвердити реальність хоч одного міфу. Прошу, якщо ви зможете повернутися до Співдружності, надішліть ці матеріали до мого університету, - промовив професор, дивлячись в одну точку. Судячи з погляду, щось наближалося до нього. - Спасибі вам за таке ставлення до мене, прощаааааа... - останнє слово він не зміг закінчити, бо закричав і за мить упав на палубу човника вже мертвим.

           - Валимо звідси,- ухвалив я рішення, активуючи системи човника і заносячи саркофаги всередину нього. 

           - Думаєш, у нас вийде втекти? - запитала Кендра в мене.

           - Не знаю, але залишатися на поталу монстру я не буду. - до цього моменту я вже сидів у пілотському кріслі і виводив реактор на робочу потужність. - ну ідіот цей дідуган. Здохнути він вирішив по-своєму, врятувати нас, - почав я лаятися, коли човник уже відірвався від землі.

           - Мушу визнати, пішов він красиво,- усміхнулася Кендра,- На корабель?

          - Поки просто повісимо за двадцять кілометрів, я буду останньою сволотою, якщо притягну на корабель ще одного монстра.  У нас п'ять хвилин до того, як стазис закінчиться. 

- Значить, хочеш Галона використати як живця? - уточнила Кендра і, побачивши мій кивок, продовжила, - Розумно, якщо тварюка на човнику, то на нього першим чекає смерть.

            - Не можу зрозуміти дані Галона. Як же мені не вистачає нормальних баз із фізики багатовимірного простору. Приблизно уявляю те, про що йдеться, але не більше. Йому не вистачило зовсім небагато часу, щоб закінчити модель вивертання тварюки в нашу реальність. 

             - Час,- вимовила Кендра.

             За секунду стазис відключився, і Галон одразу зв'язався з нами нейромережею. І перші його дані були про тварюку, яка знову стала налаштовуватися на нього. 

             Кіборг одразу зрозумів, що він приречений і в нього залишилося трохи більше ніж півтори хвилини життя. Незважаючи на це, він не істерив, він вирішив максимально допомогти нам інформацією.

              Використовуючи всі свої можливості, Галон перевищив міцність свого організму. Тепер, навіть якщо тварюка не вб'є його, він і сам помре протягом кількох хвилин. Робота всіх датчиків і сканерів разом із величезною обчислювальною потужністю буквально вбивала його. 

            Коли до смерті залишалося три секунди, ми перемістили Галона в іншу капсулу й активували стазис. Це був дуже небезпечний момент, якщо тварюка вирішить убити когось із нас замість Галона, ми нічого не зможемо зробити проти неї.