Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

— Е, ні.

— Ти сказала — ні?

— Ага, ні. Чорта з два. Хер там. Найн унд абермальс найн. Нєт.

Ля. Сіеї, — набалакала Боббі, зупинившись, коли у неї

скінчилися мови. — І мене це справді трохи бісить.

— Я ж не прошу тебе переспати з ним.

— Добре, тому що я не використовую секс як зброю, —

відрізала Боббі. — Я використовую зброю як зброю.

* * *

Авасарали своїми і потискаючи її.

Володар імперії «Мао-Квік» був на дві голови вищим за

Авасаралу. В нього було одне з тих гарних облич, яке

інстинктивно просилося сподобатися Боббі, й неліковане

облисіння за чоловічим типом, яке підказувало, що йому все

одно, чи він їй подобається. Він вирішив не використовувати

своє багатство, щоби владнати таку виліковну проблему, як

облисіння, і від цього здавалося, що у нього ще більше

контролю. Був одягнутий у широкий светр і бавовняні штани, які висіли на ньому, як класичний костюм. Коли Авасарала

відрекомендувала йому Боббі, він посміхнувся і кивнув головою, лише краєм ока поглянувши в її бік.

— Ваш персонал облаштувався? — спитав Джулс Мао, даючи

Авасаралі знати, що присутність Боббі нагадала йому про

підлеглих.

Боббі зчепила зуби, але обличчя залишила без емоцій.

— Так, — відповіла Авасарала, і Боббі могла поклястися, що

стара зробила це зі щирою теплотою. — Каюти тут чарівні, а екіпаж працює просто прекрасно.

— Чудово, — сказав Джулс, узяв Авасаралу під бік і повів до

велетенського стола.

З усіх боків їх оточували чоловіки у білих піджаках із чорними

краватками. Один з них метнувся вперед і витягнув стілець.

Джулс посадив на нього Авасаралу.

— Шеф Марко обіцяв сьогодні дещо особливе...

— Як щодо чесних відповідей? Вони є в меню? — спитала

Боббі, коли офіціант витягнув стілець для неї.

Джулс усівся на чолі стола.

— Відповідей?

— Ви, хлопці, перемогли, — почала Боббі, ігноруючи

гарячущий суп, що поставив перед нею один зі слуг.

Мао посипав свій суп сіллю і почав їсти, ніби це проста

розмова за вечерею.

— Помічниця заступника Генерального секретаря на кораблі.

Вже нема сенсу розводити нас. Що діється?

— Гуманітарна допомога, — відповів.

— Брехня! — відрізала Боббі.

Вона поглянула на Авасаралу, але та просто усміхалася.

— Тільки не кажіть, що у вас є час, аби пару місяців летіти на

Юпітер, просто щоби проконтролювати роздачу коробок

з рисом і соком. Ви на цей корабель не запхаєте достатньо

гуманітарки навіть на один обід для Ганімеда, а я вже не кажу

про те, щоб комусь по-справжньому допомогти.

Мао відкинувся на стільці, й білі піджаки заметушилися по

кімнаті, щоб забрати тарілки. У Боббі теж забрали, хоча вона

супу навіть не торкнулася.

— Роберто... — почав Мао.

— Не називайте мене Робертою.

— Сержантко, вам слід запитати своє начальство

в Міністерстві закордонних справ ООН, а не мене.

— Я б із радістю, але, очевидно, ставити запитання — то проти

правил у цій грі.

Його усмішка була м’якою, поблажливою і порожньою.

— Я звільнив свій корабель для того, щоб забезпечити пані

заступницю найзручнішим перельотом до її нового місця

призначення. І, хоча ви з ними ще не зустрічалися, на судні

летить персонал, чия компетентність буде неоціненною для

громадян Ганімеда після вашого прильоту.

Боббі пропрацювала на Авасаралу досить довго, щоби

зрозуміти: просто зараз її обводять круг пальця. Мао сміявся їй в

обличчя. Він знав, що все це маячня, і знав, що їй це відомо. Але, поки він був спокійним і давав логічні відповіді, ніхто не зможе

зловити його на цьому. Він надто впливовий, щоби в очі назвати

його брехуном.

— Ви брехун і... — вона почала, але його слова змусили її

затнутися. — Зачекайте, « вашого прильоту»? Ви не