Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя 📚 - Українською

Читати книгу - "Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя" автора Дмитро Михайлович Кешеля. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 136 137 138 ... 164
Перейти на сторінку:
час рекорди із Союзу потрапляли до книги рекордів Гіннеса, я б достеменно очолив світовий рейтинг за кількість ганебних виключень із одного навчального закладу.

Важко сказати, чим би закінчилась зустріч ворогуючих сторін, коли б не партєйна машина… Гальма, видно, ослабли і вона сама тихенько рушила із місця. І коли Гебельс і Сусанін оглянулись, полуторка уже весело бігла із нашого присілка Небесі у долину. А за нею, йойкаючи і лаючись, помчали і непрохані гості.

В тім часі, коли Фіскарошка виясняла стосунки із потерпілим батьком і моїм шкільним начальником, я сидів на самвершку старезної груші. Мало сказати «сидів» — руками й ногами прикипів, ні — розчинився у дереві і не дихав. Я настільки замаскувався і став органічною часткою груші, що навіть надчутливі ворони не помічали мене: підлітаючи до гнізд, вони щедро кропили мою голову своїм послідом. І ось коли почув, що Маня не продала мене за істинне діяння, а просто пожалілася за дрібне збиткування, я почав потихеньку дихати, відходити і тепліти… Отже, я і не «вредитель женщин», і не «лапав за секретні женські місця», і навіть не «цюлювався»!.. Ох і фрічка ж ота Маня?!! Нє, не така уже, виходить, вона і шкодлива, та Манька.

І тут зненацька мені у грудях щось посміхнулось до тої шаленої Мані, затепліло і стало невимовно хороше! Я раптом відчув у собі якесь дивне щастя! Ні, це було навіть не щастя, а відчуття, ніби у грудях, під самим серцем, негадано звило собі гніздечко маленьке пухнасте звірятко… І заворушилось оте дивовижне звірятко — все таке тепленьке, миле, світлооке, голубе — голубе і пухнасте звірятко…

«Ото правду дідо Соломон кажуть: найбільше, що може жінка зробити у цьому житті — розбудити у чоловікові звіра!» — подумав і щиро усміхнувся я, злізаючи, весь обгаджений воронами, із груші на землю…

* * *

…Осінь з кожним днем сивіла, горбатіла, мерзла… Поміж щоденними набурмосеними дощами все частіше пролітали, біло посміхаючись, невеличкі зграї заблукалих снігів. Все йшло до зими…

Однак гарячі пристрасті навколо мадярської революції не вщухали. З одного боку, їх весь час підігрівали партійна пропаганда, газети, журнали, державне радіо, а з іншого — вічне і невичерпне джерело народної інформації — чутки на кшталт: «На мою веру, єдна добра жона казала…» А далі — хлинула злива найсвіжішої секретної інформації: за останніми зведеннями «єдних добрих людей» крізь границю біля Чопа нібито прорвались групи озброєних мадярських диверсантів. Просуваючись углиб території Закарпаття, терористи на своєму шляху знищують усе живе: вирізають цілі сім’ї, не минаючи навіть немовлят. Із джерел інших «єдних дуже довірених людей» угорські партизани підривають на закарпатських дорогах автобуси із людьми, пасажирські потяги і отруюють колодязі. А найпотаємніші «порядні челядники» твердили: все то тринка-парастас, фоштерська лупина і лайно на паличці… Насправді, якщо хто й проникає крізь мадярську границю до нас — то вельми нужденні люди, які збирають милостиню для голодних дітей і вмираючих од ран повстанців. І що це дійсно так, ми дуже скоро переконались на власні очі.

Якось після обіду до нас завітав пан Фийса. Це одразу насторожило: сусід, зазвичай, до нас заходив ніби випадково, але завжди вчасно: на сніданок, обід і вечерю. А тут явився пополудні, коли баба давно вже миски помила. Та й вигляд пан Фийса мав такий врочисто-піднесений, ніби щойно з-під вінця…

— Таке вам, Марько, скажу, що вмрете од радості! — мовив пан Фийса.

— А ви не всю радость одразу, то встигну її пережувати і не вмру, — щиро порадила Фіскарошка.

— Хочу вам уповісти: якшто Богонько забере мене ближчим часом до себе, то мусите мені похоронити за свої гроші.

— Направду радость — як дощ на сухе сіно, — фиркнула Фіскарошка. — Лем не розумію: із якої нагоди ви, пане Фийсо, похоронну новту почали?

— Пам’ятаєте, я уже пару разів підказував: маю деякі заначки, авби мали за що мене по-людськи на тот світ спровадити.

— Но і што далі?!

— Но а тепер, Марько, уже немаю нічого: без сорочки, без гати — буде душа літати, — стенув невинно плечима пан Фийса.

— А што сталося?

Пан Фийса озирнувся, потім вийшов у сіни і переконався, — чи не підслуховує хто під дверима, відтак оглянув кожне вікно і нарешті, гамуючи до шепоту голос, одкрив велику таємницю:

— Я, Марько, усі свої збереження пожертвував на мадярську революцію!

Баба як тримала баняк із кип’ятком, той од переляку так і вискочив із її рук, обдавши парою всю хату.

— Пане Фийсо, вам што — у мозгах воші завелися? — отетеріла Фіскарошка. — Які пожертви?! На яку революцію?!

Пан Фийса взяв бабу ніжно за плечі, посадив на стілець і продовжив.

— Нині раненько зайшли до мене дві мадярські революціонерки. У дуже великій тайні розказали, што послані до мене аж із самого Будапешта. Подпольний центр антибольшевицького сопротивленія попросив лично од мене деякої помочі для нужд пострадавших. Ви, Марько, лем уявіть: у самому Будапешті ще пам’ятають мене як істинного патріота! — підняв догори вказівного пальця новоспечений благодійник.

— Пане Фийсо, перестаньте молоти лободу! — перервала сердито баба. — Говоріть толком!

— Я і кажу: вийняв усі свої збереження — гроші, дуже дорогий обручальний перстень, деякі золоті мамчині прикраси, жінчині сережки із діамантами — все віддав революціонеркам на благо нашої перемоги!..

1 ... 136 137 138 ... 164
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя"