Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

Як я й обіцяв, після обіду в нас була довга розмова з Тісою про наш замок, при цьому усі хлопці брали у ній участь. Поки Майк з Аїном вигулювали Рейя, Тіса сходила у свою кімнату і переодяглася в штани та теплу кофту, яку їй залишила Тара, на зміну для тренувань. Потім ми всі зібралися в нашій кімнаті, розсівшись, хто де. Тіса сиділа на моєму ліжку, спершись на узголів'я ліжка, я сидів навпроти, притулившись до узніжжя. За мною, просто на спинці, сидів Аїн. Поруч, на ліжку Майка, розсілися Елан, Чейз і Рін, сам ельф осідлав спинку, як і його маленький друг. Тор примостився у себе, дивлячись у наш бік і слухаючи розмову. Один тільки Сем, соромлячись новенької, хотів удати, що цей післяобідній відпочинок нічим не відрізняється від інших і сів із книжкою біля вікна. Однак йому явно не читалося - спочатку він несміливо поглядав у наш бік поверх сторінок, потім настільки захопився розмовою, перестав прикидатися, залишивши розкриту книжку лежати на колінах.

Попри те, що бесіду з Тисою влаштував я з Аїном, нам двом рідко вдавалося вставити слово. Хлопці замовкали лише тоді, коли йшлося про те, у чому вони розбиралися погано, наприклад, навіщо Дірас періодично запрошує всіх на найнижчий поверх замку і забирає частину магічної сили, або чим ми займаємося на додаткових уроках. На початку, це мене трохи злило, зрештою, це ми стали першими знайомими дівчини в цьому замку, а решта навіть не вірили в існування Тіси. Ще чіпляло те, що особисто в мене такої роз'яснювальної розмови не було. Усе доводилося дізнаватися самому, по крупицях вивчати замок і його таємниці. А Тісі подали все й одразу - від простого розпорядку дня й уроків, до завдань і походів у підвал.

Потім, я заспокоївся. Хто заважав мені підійти, наприклад, до Торена, або тоді до ще доброзичливого Елана, і розпитати про все в найперший день? Тож я просто розслабився, вмостився зручніше і спостерігав за жвавою балаканиною збоку. Для повного комфорту не вистачало тільки чаю з печивом, як учора в кабінеті у Діраса.

Хлопці залюбки розповідали про все, що запитувала Тіса. Під кінець, вона поцікавилася, як ми всі потрапили до замку. Проте встиг розповісти свою історію лише спритний Майк, бо потім за нами прийшов Віліс і запросив на урок.

На тренувальному майданчику ми, не замислюючись, вишикувалися у звичний ряд. Тіса зупинилася трохи віддалік і розгублено оглянула нас.

- А мені куди? - запитала вона.

- Куди хочеш, - відповів Рін, обдаровуючи дівчину гарною посмішкою, але та тільки ще більше зніяковіла.

- Та хоча б до нас, - Елан спіймав Тісу за руку і поставив її між собою і Чейзом.

Якраз у цей момент у двір вийшли Дірас і Тайлор. Хлопці схилили голови на знак поваги, Тіса слухняно повторила за нами. Потім, разом із нами відповіла на привітання. Тайлор пробігся по нашому ряду оцінювальним поглядом, невизначено поворухнув бровами, коли побачив Тісу, і відійшов убік. Дірас зупинився навпроти, усміхнувся дівчині та сказав:

- Тисо, радий бачити, що ти потихеньку освоюєшся. І тепер, згідно з правилами, що склалися, ми хотіли б подивитися твою магію. Підійди, будь ласка, до мене.

Тиса слухняно підійшла ближче, потім запитала:

- А з чого мені почати?

- З чого хочеш, - Дірас знизав плечима.

Дівчина з хвилину розмірковувала, потім присіла навпочіпки та провела долонями над твердою втоптаною землею, ледь торкаючись її. Несправжні браслети не заважали мені відчути магічні потоки, які виходили від юної чарівниці та розбігалися вглиб землі. Невдовзі дівчина піднялася і запитала в Діраса, чи не проти він, щоб тут виріс кущ?

- Давай, краще траву. Зможеш? А то кущ заважатиме тренуватися.

Дівчина кивнула і знову присіла. За мить під її долонями з'явилася молоденька травичка, яка стрімко потягнулася вгору. Коли Тіса піднялася, на землі залишилося два зелених сліди її рук.

- Добре, - Дірас схвально кивнув. - А на відстані можеш, чи тобі обов'язково торкатися землі?

- Не знаю, - дівчина знизала плечима. - Ніколи не пробувала. Адже якщо присісти до самої землі, легше сховатися від випадкових поглядів.

- Згоден. Тепер боятися нікого, тож я попрошу тебе спробувати, стоячи на одному місці, виростити настільки велике коло трави, наскільки зможеш дотягнутися.

Тіса прикрила очі. Спочатку нічого не відбувалося і всі завмерли в очікуванні, а мені навіть хотілося допомогти, хоч я й гадки не мав, як вирощувати рослини. Потім, руки Тиси здригнулися, вона спрямувала розкриті долоні до землі, і від її ніг почала розростатися трава, наче хвиля на воді від кинутого каміння. Озеленилося коло кроків у десять, нам навіть довелося трохи відступити, далі дівчина вже не діставала.

- І як же тепер займатися? - засмутився Майк, оглядаючи свіжу галявину. - Адже траву теж шкода, краще вже б кущ був, його хоч легше обійти.

- Вибач, - Дірас розвів руками, - може Тіса зможе її прибрати? - він повернувся до дівчини.

Вона з жалем похитала головою і сказала, що так не вміє, загалом, навіть ніколи не думала, що рослину можна прибрати за допомогою магії, хіба що просто вирвати руками.

- Виривати не треба! - тут же пискнув Майк. - Я можу зробити так, що травичка знову засне до весни.

- Добре, - погодився Дірас і підійшов до хлопчика, щоб зняти браслети.

Після короткого магічного втручання ельфа, поле прибрали, браслети повернули на зап'ястя Майка, а Тісу попросили показати свою невидимість.

- Але як же? - трохи розгубилася вона, - Тут же всі маги, а на них це, начебто, не діє.

- Ось саме, що "начебто", - відповів Дірас. - Я хочу це перевірити, а ще дізнатися, чи поміняють щось у цьому плані їхні браслети.

- Добре, я зрозуміла. Дивіться. Видно?

- А вже все? - здивувався Дірас. - Швидко. - Потім повернувся до ряду хлопчаків і запитав: - Ну що, хто бачить Тісу, хто ні?

- Я бачу! - першим пискнув Аїн.

- І я!

- І я!

Луною відгукнулися Майк і Рін. Решта зізналися, що для них дівчина зникла. Я просто мовчав, не знаючи, як було б у мене, якби мої браслети працювали. Усі так захопилися, що ніхто не помітив те, що я утримався від відповіді.