Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- Природники, значить... - пробурмотів Дірас, задумливо потираючи ніс. - Добре, Тісо, побудь ще трохи невидимою, я хочу дещо перевірити.

Чоловік пройшовся вздовж ряду, зупинився біля Елана, зняв його браслети, і після цього дівчина стала для нього видимою. Потім батько підійшов до мене, непомітно для інших підморгнув і сказав:

- А тепер давай із тобою перевіримо.

Я простягнув до нього руки та позбувся неробочих браслетів, звісно видимість Тіси для мене не змінилася, і я сказав, що бачу її. Дірас повернув на мої зап'ястя шкіряні замки для магії й на мій подив, уточнив:

- Вибач, а що ти сказав першого разу? Я просто не почув.

І тут я зрозумів, що тепер знову позбавлений магії. Мені стало трохи ніяково, навіть прикро, що батько мене не попередив, а просто взяв і закрив мою силу, просто для того, щоб перевірити...

Перевірити!

Я відсмикнув себе і заспокоїв, адже це всього лише для перевірки, та й він мені підморгнув, тобто все-таки намагався попередити, що планує якусь хитрість. Що ж потерпимо.

- Що я її бачу, - злегка розгублено, після миті паніки, відповів я.

- Добре, - батько доторкнувся до мого плеча і знову відійшов до Тіси. - Можеш ставати видимою. Ще щось можеш показати?

Дівчина трохи поміркувала, потім відповіла:

- Ну, крім трави можу ще виростити будь-яку рослину, яка дрімає в землі недалеко від мене. Тож думаю, що на цьому все, - вона розвела руками.

 - Тоді, на цьому справді закінчимо.

Після цих слів Дірас дістав із кишені куртки два нові шкіряні браслети та попросив Тісу простягнути до нього руки. Дівчина глибоко зітхнула, набираючись рішучості, забарилася ще трохи, потім усе ж таки простягнула руки.

У моїй душі заворушився черв'ячок ревнощів. Нас то особливо ніхто не питав, чи хочемо ми вчитися і при цьому носити браслети, що блокують магію. Шкіряні замки чіплялися, поки ми спали. Хоча, потім же ніхто не упирався, принаймні я цього не бачив. Цікаво, а що б батько став робити, якби хто-небудь після магічного заняття почав заперечувати? Думаю, умовив би, батько це вміє. Треба і мені вчитися в нього домагатися свого лише силою слова.

- Ну що ж, почнемо урок, - сказав Тайлор, тільки-но він набув повних прав учителя, після того, як пішов Дірас.

- А як же моя перевірка бойових здібностей? - невимушено поцікавилася Тіса, знову стоячи в ряді, між Еланом і Чейзом.

- Що? У сенсі? - розгубився Тайлор.

- Мені хлопці розповідали, що на першому уроці Дірас перевіряє магію, а ти - бойові навички.

Тіса розмовляла з Тайлором легко й невимушено, немов зі звичайним однолітком, з яким вона нещодавно познайомилася в компанії друзів. У неї не було такого знайомства з учителем, де він би показав себе сильним і досвідченим магом, що не терпітиме до себе будь-якого зневажливого ставлення. Ніхто не встиг їй пояснити, що він не просто хлопчисько, який допомагає Дірасу, а перший його учень, найближчий і найулюбленіший. Цікаво, чи стерпить таке Тайлор? Чи поправлятиме Тісу і проситиме розмовляти з ним більш шанобливо?

Схоже, подібні запитання з'явилися не тільки в мене, усі хлопці уважно спостерігали за учасниками діалогу з неприкритим інтересом.

- Але ж ти дівчинка, хіба ти щось умієш? - схоже, Тайлора настільки сильно здивувала заява новенької, що він навіть не звернув уваги на те, як вона з ним розмовляє.

- І що з того? Хіба дівчатка не повинні вміти за себе постояти? - Тіса трохи образилася, гордо підняла підборіддя і схрестила руки на грудях.

- Може й повинні, але... - з кожною відповіддю дівчини вчитель дедалі більше й більше губився. - Але ж їх усе одно ніхто не вчить цього, навіть якщо вони просять.

- А ось мене батько навчив. Так мені показувати чи ні?

- Покажи...

Тайлор відступив на кілька кроків, від нашого ряду, запрошуючи Тісу підійти до нього.

- Нападай, - скомандувала дівчина, зупиняючись навпроти.

Тайлор забарився кілька секунд, наважуючись на бій і обмірковуючи, як вчинити. Потім невпевнено, повільно і водночас незграбно зобразив спробу нападу. Тіса спритно перехопила руку Тайлора, розвернулася, підбиваючи ноги, після чого він опинився на землі.

Увесь ряд хлопців захоплено і водночас здивовано ахнув. Наймолодші захихотіли. Тільки тепер Тайлор згадав про глядачів. Швидко схопився на ноги, обтрушуючи штани й куртку, окинув нас гнівним поглядом і вигукнув:

- А ви чого стоїте, витріщаєтеся? Зайнятися нічим?

- Але ж ви не дали завдання, - поправив його Аїн.

- Розминку робіть! Не вперше ж на уроці. Елан проведи!

Рудоволосий хлопець здригнувся, почувши своє ім'я, кивнув у відповідь і тут же кинувся виконувати доручення. Як і всі інші, я став повторювати рухи за Еланом, але крадькома поглядав на Тісу і Тайлора, турбуючись, що гнів зганьбленого вчителя перекинеться і на неї. На щастя, нічого подібного не сталося. Дівчина увімкнула свою чарівність і попросила вибачення у хлопця, за те, що впустила його.

- Нічого, сам винен, - відповів Тайлор, зніяковіло опускаючи очі. - Адже вчили ж, що не можна недооцінювати противника. Це ти мене вибач, я, напевно, тебе образив, коли не став перевіряти, так само як і інших. Я просто звик, що дівчатка нічого страшнішого за кухонний ніж у своїх ніжних руках не тримають.

- Вибачаю, - Тіса закліпала віями, дивлячись на хлопця чарівними волошковими очима. - Я ще з арбалета стріляти вмію і на мечах трохи битися.

- Чудово, зараз усе це мені покажеш, поки хлопці розминаються.

Однак Тайлор провозився з Тісою більшу частину уроку. Коли ми розім'яли вже все, що могли, то він дав нам дріб'язкове завдання попрактикуватися у стрільбі по мішенях із лука й арбалета. А коли солом'яні манекени стали схожі на їжаків, він велів нам взяти мечі та щити й повторити всі захисні стійки та удари. Цього разу Тіса займалася разом із нами, але стояла в парі з Тайлором, чия увага, звісно, була прикута тільки до неї.