Читати книгу - "Стів Джобс"

— Я вважав це божевіллям, бо ми не робили програмного забезпечення для Windows, — пригадував він. — Але Стів продовжував сперечатися: «Якщо ми збираємося це робити, ми маємо робити це правильно».

Спочатку Шиллер перемагав. Apple вирішила дати можливість Ipod працювати з Windows, користуючись програмним забезпеченням з MusicMatch — сторонньої компанії. Однак програмне забезпечення було неефективним, і це підтримувало Джобсову точку зору. Тоді Apple почала намагатися виробляти iTunes для Windows. Згодом Джобс пригадував:

Щоб iPod запрацював із Windows, ми ввійшли в партнерство із компанією, яка мала автоматичний програвач, дали їм рецепт секретного соусу для підключення iPod, і вони зробили все погано. То було найгірше, що могло статися, бо ця інша компанія контролювала точку зору багатьох користувачів. Тому ми жили з цим поганим автоматичним програвачем десь півроку і лише потім нарешті прописали iTunes для Windows. Все-таки не потрібно більше нікому довіряти оцінки користувачів. Хтось, можливо, зі мною не погодиться, але я в цьому переконаний.

Підключення iTunes до Windows означало, що треба буде знову йти в усі музичні компанії, які уклали угоди з iTunes (беручи до уваги, що вони ставили свій підпис на документах через запевнення, що послуга надаватиметься лише невеликій кількості користувачів Macintosh), і знову вести перемовини. Особливо опиралися в Sony. Енді Лек уважав це черговою примхою Джобса — змінити умови після підписання угоди. Але іншим компаніям сподобалося, як крамниця iTunes працювала і розвивалася, і тому Sony довелося капітулювати.

Джобс оголосив про запуск iTunes для Windows у жовтні 2003 року.

— Це послуга, яку, як багато хто вважав, ми ніколи не матимемо, але це таки сталося, — сказав він, указуючи на велетенський екран позаду себе.

«Пекло охололо» — було написано на слайді. Під час презентації демонстрували, як працює іChat, і відео Міка Джаггера, Доктора Дре і Боно.

— Це дуже хороша річ для музикантів і музики, — сказав Боно про iPod та iTunes. — Тому я виступаю тут, щоби поцілувати корпоративну дупу виробників. А я не цілую дупи всім.

Джобс ніколи не був схильним до власного приниження.

— iTunes для Windows — це, напевно, найкращий додаток, що коли-небудь був написаний для Windows, — сказав він під аплодисменти натовпу.

Microsoft не, була вдячною за це.

— Вони втілюють ту ж стратегію, яку втілювали у сфері персональних комп’ютерів, — контроль програмного та технічного забезпечення, — розповідав Білл Ґейтс часопису Business Week. — Ми завжди робили це по-іншому, ніж Apple, бо давали людям вибір.

За три роки, у листопаді 2006 року, Microsoft випустив свого відповідника iPod. Він називався Zune і виглядав він, як IPod, але був незграбнішим. За два роки його частка на ринку становила менше 5 %. Джобс жорстко поставився до невизначного дизайну Zune і його ринкової ситуації:

Чим старшим я стаю, тим більше бачу, наскільки важливою є мотивація. Zune був гімняний, бо працівники Microsoft насправді не любили музику чи мистецтво так, як були закохані в них ми. Ми виграли, бо особисто любили музику. Ми зробили iPod для себе, а коли робиш щось для себе, найкращого друга чи родини, то вже не схибиш. Якщо не любиш чогось, то не пробіжиш зайвий кілометр, не працюватимеш цілі вихідні і не навантажуватимеш себе.

Пан Бубен

Перші річні збори для Енді Лека в Sony відбулися у квітні 2003 року — саме тоді, коли Apple запустив свою крамницю iTunes. Його призначили керівником музичного відділу чотири місяці до того, і він витратив приблизно стільки ж часу на перемовини з Джобсом. Він приїхав до Токіо прямо з Купертіно і привіз останню версію iPod та опис крамниці iTunes. Він витягнув iPod з кишені і показав його двом сотням менеджерів.

— Ось він! — сказав Лек. Коли на нього подивилися директор Sony Нобуюкі Ідеї і керівник Sony North America Говард Стрінгер, він продовжив: — Ось вбивця Walkman. Немає жодної загадки. Те, що ви придбали музичну компанію, означає, що саме ви маєте бути виробниками таких приладів. Ви можете зробити краще.

Але в Sony не могли. Вони стали першими, хто розробив портативну музику на Walkman, у них була чудова рекордингова компанія і довга історія з виробництва гарних пристроїв для споживачів. У них були всі умови, щоби змагатися з Джобсовою стратегією інтеграції технічного та програмного забезпечення, пристроїв і продажів наповнення змістом. Чому ж вони провалилися? Частково тому, що компанія, як і AOL Time Warner, була поділена на відділи (що вже таїло загрозу) зі своїми проблемами. Отримати взаємодію в таких компаніях, спонукаючи відділи працювати разом, зазвичай було досить ілюзорним.

Джобс не ділив Apple на напівавтономні відділи. Він чітко контролював усю команду і змушував їх працювати як згуртований і гнучкий колектив, з тією ж політикою прибутків і втрат для всіх.

— У нас немає відділів із власними прибутками та втратами, — казав Тім Кук. — Прибутки та втрати в нас одні на всю компанію.

Окрім того, Sony, як і більшість компаній, хвилювалася за виникнення ефекту канібалізації (коли продажі наявних продуктів у компанії падають при появі нової продукції. — Прим. пер.). Якби вони розробили музичний плеєр і людям було б легко ділитися піснями, це б могло негативно вплинути на продажі рекордингового відділу. Одним із правил Джобса стало не боятися канібалізовувати себе.

— Якщо ви самі не канібалізуватиметеся, хтось інший зробить це за вас, — говорив він.

Тому те, що iPhone може канібалізувати продажі iPod, a iPad може канібалізувати ноутбук, не відлякувало його.

Того липня Sony запросила ветерана музичної індустрії Джея Саміта для створення послуги, схожої на iTunes, яка називалася Sony Connect і яка б продавала пісні в мережі та програвала їх на переносних музичних пристроях Sony. «Цей крок одразу зрозуміли як шлях об’єднання відділів електроніки та змістового наповнення, які часто конфліктували, — писали у New York Times. — Та внутрішня битва багатьма вважалася причиною того, чому Sony — винахідник плеєру Walkman і найбільший гравець на ринку портативних пристроїв — отримала поразку від Apple».

Sony Connect запустили у травні 2004 року. Проект тривав понад три роки, аж поки Sony його не закрила.

Microsoft могла продати ліцензію на використання свого програмного забезпечення Windows Media та цифрових прав на нього іншим компаніям так, як вони надали ліцензію на використання своєї операційної системи у 1980-х роках. Джобс, з іншого боку, не дав би виробникам інших приладів ліцензії на Fair Play від Apple. Це працювало лише на iPod. Він також не дозволив би іншим інтернет-крамницям продавати пісні для