Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Василь Стус: життя як творчість 📚 - Українською

Читати книгу - "Василь Стус: життя як творчість"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Василь Стус: життя як творчість" автора Дмитро Васильович Стус. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 138 139 140 ... 150
Перейти на сторінку:
Дзюби, йому дуже сприяв Андрій Васильович Клоччя, про якого Василь Стус до 1972 р. згадував із великою шанобою й повагою. Після 1972-го, коли «покручений сталінізмом „молодняківець“» був примушений КДБ дати потрібні органам характеристики на поета, Стус у листах дозволив собі відгукнутися про нього зневажливо. Див. Іван Дзюба. Свіча у кам'яній пітьмі. — С. 10.

193

Із загального зошита у білій наполовину обірваній обкладинці. У конспектах Василя Стуса також зустрічаємо прізвища Коряка, Винниченка, Лейтеса, Хвильового та інших українських літератів 1920—1930 років, сама згадка про яких у 1950-ті була крамолою. У розмові зі мною наприкінці 1979-го — на початку 1980-го батько якось обмовився, що ще в інституті перечитав чимало творів письменників «розстріляного відродження».

194

За Е. Леруа, Тейяром де Шарденом і В. Вернадським — ноосфера. Від використання цього терміну втримує відсутність чітких вказівок на знайомство Василя Стуса часів навчання в педінституті з працями цих учених. У конспектах кінця 1950-х — початку 1960-х (точніше датування неможливе) існують непрямі свідчення того, що Стуса дедалі більше цікавила проблема взаємопов'язань між суспільством, природою та соціально-економічними моделями розвитку, особливо тими, що існували в Україні.

195

Олег Орач. Вибір // Не відлюбив свою тривогу ранню… — С. 44.

196

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 181.

197

Там само. Том 3: кн. 1. — С. 171.

198

Зінаїда Кононученко. Згадую добром // Не відлюбив свою тривогу ранню… — С. 13.

199

Там само. — С. 14.

200

Василь Стус. Двоє слів читачеві // Твори. T. 1: кн. 1. — С. 42.

201

Василь Стус. Лист до сина від 25.04.1979 р. // Твори. T. 6, кн. 1. — С. 350.

202

Василь Бондар. Там витеплів душею // Освіта. — 1.01.1991 р.

203

Там само. Спогади записані В. Бондарем.

204

У дівоцтві — Денисюк.

205

Василь Стус. Твори. T. 1: кн. 2. — С. 190. Не виключено, що вірш писаний дещо пізніше, 1962—1963 роками.

206

Відсутність детальнішої інформації пояснюється цілком умотивованим життєвим кредом нашого неемансипованого жіноцтва, яке з цілком зрозумілих причин — родина, чоловік, діти — не надто воліє афішувати те, що споконвіків ув Україні афішувати було не прийнято.

207

Василя Стуса було зараховано «на посаду вчителя української мови Таужнянської семирічної школи з 15 серпня 1959 року» наказом «за № 292 по Гайворонському райвідділу народної освіти від 15 серпня 1959 р.» (Трудова книжка Василя Стуса. — Зберігається в архіві Василя Стуса в родині поета). У статті Василя Бондаря «Там витеплів душею» надруковано й витяг з наказу Гайворонського райвідділу народної освіти: «Наказ № 292 по Гайворонському райвідділу народної освіти від 15 серпня 1959 р. Призначити Стус Василя Семеновича на посаду вчителя української мови Таужнянської семирічної школи з 15 серпня 1959 року. Підстава: наказ по облвно № 98 від 14.VII.59 р. Зав. райвно Ніколайчук». У тій же публікації зазначено, що півмісячна оплата праці учителя першого розряду, яким вважався В. Стус, становила 336 крб. 83 коп.

208

Василь Бондар. Там витеплів душею // Освіта. — 1.01.1991 р.

209

Згідно запису в трудовій книжці Василя Стуса. Див. також: Василь Бондар. Там витеплів душею.

210

Василь Бондар. Там витеплів душею.

211

Ксерокопія з альбому Л. М. Савчук з автографами В. Стуса. — Зберігається в архіві родини поета.

212

Там само. Див. також: Василь Бондар. Там витеплів душею.

213

Микола Сенчило. Незабутній син України. Вид. друге. — Луганськ: Книжковий світ, 2002, С. 6.

214

Там само.

215

Там само. — С. 7.

216

Там само. — С. 8.

217

Борис Дорошенко. Напередодні. Студентські вірші автора, солдатські листи В. Стуса, спогади про нього. — Горлівка, 2001, С. 5.

218

Коля Стельмах — студент Сталінського педінституту Микола Колісник, який закінчував навчання роком пізніше за В. Стуса.

219

Борис Дорошенко. Напередодні. — С. 5—6.

220

«Губа» — гавптвахта.

221

Микола Сенчило. Незабутній син України — С. 7.

222

Борис Дорошенко. Напередодні. — С. 6.

223

Ісаія Копинський — православний митрополит Київський (1631—1632). У 1619-му заснував Мгарський Спасо-Преображенський монастир (Лубенський район Полтавської области). Один із організаторів Київської братської школи.

224

Солониця — урочище поблизу Лубен. У 1596 р. тут відбувся вирішальний бій між повстанською селянсько-козацькою армією під проводом С. Наливайка і польсько-литовськими військами на чолі з С. Жолкєвським. Скориставшись важким становищем оточених, С. Жолкєвський вступив у змову з рейстровими козаками на чолі з Г. Лобою, які схопили С. Наливайка і видали його полякам. Під час переговорів про здачу табору, в якому знаходилася велика кількість жінок, дітей і поранених, поляки напали і вирізали понад 2000 людей. Лише невеликій частині козаків на чолі з К. Кремським вдалося прорвати оточення і втекти на Запоріжжя.

225

Скидан Карпо (пом. 1638 р.) — полковник українських нереєстрових козаків, один із керівників національно-визвольних повстань 1637—1638 pp.

226

Остряниця (Острянин Яків, пом. 6.05.1641 р.) — гетьман запорозьких козаків, керівник козацького повстання 1638 р. Заснував місто Чугуєв (нині Харківська область).

227

У період «учебки» Василь Стус, коли виходити з настрою листа, уже майже остаточно примирився з неминучістю «трирічної» армійської служби.

228

Мова про присудження М. Т. Рильському 1960-го Ленінської премії — найпрестижнішої в СРСР. Див.: Митці України. — К.: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1992, С. 494.

229

Довженко став лавреатом Ленінської премії 1959 р. Див.: Митці України. — С. 220.

230

Борис Дорошенко. Напередодні. — С. 6—8.

231

Микола Сенчило. Незабутній син України. — С. 9. Останній лист із Лубен до Бориса Дорошенка Стус відіслав 12 квітня 1960-го. Див.: Борис Дорошенко. Напередодні. — С. 11.

232

«Дорогий Боря!

Довгенько, друже, я до тебе не писав. Не тому, що не мав часу… Просто не хотів тебе зачепити… хвилевим… песимізмом і якимсь відчаєм. Це пов'язане було з деякими несподіванками, приготованими мені військовою службою і натеперішніми умовами, а саме: привчитись до абсолютної витриманостИ — тобто розучитись реаґувати на все-все, що тебе може обурювати, мучити, терзати. Я оце прочитав другий роман Е.-М. Ремарка („Час, щоб жити, і час, щоб померти“) і тут психологічно йшов за Ремарком, за його могутнім, але вже надломленим пацифізмом». — Борис Дорошенко. Напередодні. — С. 10.

233

На місці «десятої площадки», яку почали закладати молоді будбатівці в 1960-му, за кілька років виросло справжнє ракетне містечко, що існує й досі. Тоді ж це був надсекретний об'єкт з адресою «Польова пошта, в/ч 01649». Див.:

1 ... 138 139 140 ... 150
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Василь Стус: життя як творчість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Василь Стус: життя як творчість"