Читати книгу - "Василь Стус: життя як творчість"

Дзюби, йому дуже сприяв Андрій Васильович Клоччя, про якого Василь Стус до 1972 р. згадував із великою шанобою й повагою. Після 1972-го, коли «покручений сталінізмом „молодняківець“» був примушений КДБ дати потрібні органам характеристики на поета, Стус у листах дозволив собі відгукнутися про нього зневажливо. Див. Іван Дзюба. Свіча у кам'яній пітьмі. — С. 10.

193

Із загального зошита у білій наполовину обірваній обкладинці. У конспектах Василя Стуса також зустрічаємо прізвища Коряка, Винниченка, Лейтеса, Хвильового та інших українських літератів 1920—1930 років, сама згадка про яких у 1950-ті була крамолою. У розмові зі мною наприкінці 1979-го — на початку 1980-го батько якось обмовився, що ще в інституті перечитав чимало творів письменників «розстріляного відродження».

194

За Е. Леруа, Тейяром де Шарденом і В. Вернадським — ноосфера. Від використання цього терміну втримує відсутність чітких вказівок на знайомство Василя Стуса часів навчання в педінституті з працями цих учених. У конспектах кінця 1950-х — початку 1960-х (точніше датування неможливе) існують непрямі свідчення того, що Стуса дедалі більше цікавила проблема взаємопов'язань між суспільством, природою та соціально-економічними моделями розвитку, особливо тими, що існували в Україні.

195

Олег Орач. Вибір // Не відлюбив свою тривогу ранню… — С. 44.

196

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 181.

197

Там само. Том 3: кн. 1. — С. 171.

198

Зінаїда Кононученко. Згадую добром // Не відлюбив свою тривогу ранню… — С. 13.

199

Там само. — С. 14.

200

Василь Стус. Двоє слів читачеві // Твори. T. 1: кн. 1. — С. 42.

201

Василь Стус. Лист до сина від 25.04.1979 р. // Твори. T. 6, кн. 1. — С. 350.

202

Василь Бондар. Там витеплів душею // Освіта. — 1.01.1991 р.

203

Там само. Спогади записані В. Бондарем.

204

У дівоцтві — Денисюк.

205

Василь Стус. Твори. T. 1: кн. 2. — С. 190. Не виключено, що вірш писаний дещо пізніше, 1962—1963 роками.

206

Відсутність детальнішої інформації пояснюється цілком умотивованим життєвим кредом нашого неемансипованого жіноцтва, яке з цілком зрозумілих причин — родина, чоловік, діти — не надто воліє афішувати те, що споконвіків ув Україні афішувати було не прийнято.

207

Василя Стуса було зараховано «на посаду вчителя української мови Таужнянської семирічної школи з 15 серпня 1959 року» наказом «за № 292 по Гайворонському райвідділу народної освіти від 15 серпня 1959 р.» (Трудова книжка Василя Стуса. — Зберігається в архіві Василя Стуса в родині поета). У статті Василя Бондаря «Там витеплів душею» надруковано й витяг з наказу Гайворонського райвідділу народної освіти: «Наказ № 292 по Гайворонському райвідділу народної освіти від 15 серпня 1959 р. Призначити Стус Василя Семеновича на посаду вчителя української мови Таужнянської семирічної школи з 15 серпня 1959 року. Підстава: наказ по облвно № 98 від 14.VII.59 р. Зав. райвно Ніколайчук». У тій же публікації зазначено, що півмісячна оплата праці учителя першого розряду, яким вважався В. Стус, становила 336 крб. 83 коп.

208

Василь Бондар. Там витеплів душею // Освіта. — 1.01.1991 р.

209

Згідно запису в трудовій книжці Василя Стуса. Див. також: Василь Бондар. Там витеплів душею.

210

Василь Бондар. Там витеплів душею.

211

Ксерокопія з альбому Л. М. Савчук з автографами В. Стуса. — Зберігається в архіві родини поета.

212

Там само. Див. також: Василь Бондар. Там витеплів душею.

213

Микола Сенчило. Незабутній син України. Вид. друге. — Луганськ: Книжковий світ, 2002, С. 6.

214

Там само.

215

Там само. — С. 7.

216

Там само. — С. 8.

217

Борис Дорошенко. Напередодні. Студентські вірші автора, солдатські листи В. Стуса, спогади про нього. — Горлівка, 2001, С. 5.

218

Коля Стельмах — студент Сталінського педінституту Микола Колісник, який закінчував навчання роком пізніше за В. Стуса.

219

Борис Дорошенко. Напередодні. — С. 5—6.

220

«Губа» — гавптвахта.

221

Микола Сенчило. Незабутній син України — С. 7.

222

Борис Дорошенко. Напередодні. — С. 6.

223

Ісаія Копинський — православний митрополит Київський (1631—1632). У 1619-му заснував Мгарський Спасо-Преображенський монастир (Лубенський район Полтавської области). Один із організаторів Київської братської школи.

224

Солониця — урочище поблизу Лубен. У 1596 р. тут відбувся вирішальний бій між повстанською селянсько-козацькою армією під проводом С. Наливайка і польсько-литовськими військами на чолі з С. Жолкєвським. Скориставшись важким становищем оточених, С. Жолкєвський вступив у змову з рейстровими козаками на чолі з Г. Лобою, які схопили С. Наливайка і видали його полякам. Під час переговорів про здачу табору, в якому знаходилася велика кількість жінок, дітей і поранених, поляки напали і вирізали понад 2000 людей. Лише невеликій частині козаків на чолі з К. Кремським вдалося прорвати оточення і втекти на Запоріжжя.

225

Скидан Карпо (пом. 1638 р.) — полковник українських нереєстрових козаків, один із керівників національно-визвольних повстань 1637—1638 pp.

226

Остряниця (Острянин Яків, пом. 6.05.1641 р.) — гетьман запорозьких козаків, керівник козацького повстання 1638 р. Заснував місто Чугуєв (нині Харківська область).

227

У період «учебки» Василь Стус, коли виходити з настрою листа, уже майже остаточно примирився з неминучістю «трирічної» армійської служби.

228

Мова про присудження М. Т. Рильському 1960-го Ленінської премії — найпрестижнішої в СРСР. Див.: Митці України. — К.: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1992, С. 494.

229

Довженко став лавреатом Ленінської премії 1959 р. Див.: Митці України. — С. 220.

230

Борис Дорошенко. Напередодні. — С. 6—8.

231

Микола Сенчило. Незабутній син України. — С. 9. Останній лист із Лубен до Бориса Дорошенка Стус відіслав 12 квітня 1960-го. Див.: Борис Дорошенко. Напередодні. — С. 11.

232

«Дорогий Боря!

Довгенько, друже, я до тебе не писав. Не тому, що не мав часу… Просто не хотів тебе зачепити… хвилевим… песимізмом і якимсь відчаєм. Це пов'язане було з деякими несподіванками, приготованими мені військовою службою і натеперішніми умовами, а саме: привчитись до абсолютної витриманостИ — тобто розучитись реаґувати на все-все, що тебе може обурювати, мучити, терзати. Я оце прочитав другий роман Е.-М. Ремарка („Час, щоб жити, і час, щоб померти“) і тут психологічно йшов за Ремарком, за його могутнім, але вже надломленим пацифізмом». — Борис Дорошенко. Напередодні. — С. 10.

233

На місці «десятої площадки», яку почали закладати молоді будбатівці в 1960-му, за кілька років виросло справжнє ракетне містечко, що існує й досі. Тоді ж це був надсекретний об'єкт з адресою «Польова пошта, в/ч 01649». Див.: