Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Ах ти моя мила, дорога крутійка!..

Не випускаючи з рук пасма волосся, Пін’ер з посмішкою продовжувала:

— Тепер ти в моїх руках! Будеш зі мною по-хорошому, добре! А ні — все розповім!

— Заховай ліпше, щоб вона не побачила! — благав Цзя Лянь.

На якусь мить Пін’ер втратила пильність, і Цзя Лянь, скориставшись із нагоди, вихопив у неї з рук пасмо волосся.

— Краще все-таки, щоб його не було в тебе, — мовив він з посмішкою. — Я його спалю, та й по всьому.

Із цими словами він засунув волосся за халяву чобота.

— Безсовісний! — процідила крізь зуби Пін’ер. — «Перейшов через ріку й міст за собою зламав!» Чекай тепер, щоб я тебе вигороджувала!

Вона була до того гарна, що Цзя Ляню схотілось оволодіти нею. Він обійняв Пін’ер, але вона вирвалася й утекла з кімнати.

— Розпусна дівка! — зло промурмотав услід їй Цзя Лянь. — Розпалила мене, а сама вшилась!

— А хто звелів тобі розпалюватися? — хихикнула у відповідь Пін’ер. — Не завжди ж я маю догоджати тобі! Довідається дружина, не минути лиха мені!

— А ти не бійся! Сулія з оцтом[205] — ось вона хто! Розізлюсь якось і так її поб’ю, що місця живого не залишиться! Буде пам’ятати мене! Вартує, як розбійника! Сама тільки й знає, що теревені правити з чоловіками, а мені з жінкою перекинутися словом не можна! Підійти близько! Відразу починає підозрювати, а сама з дядьками й племінниками жартує, сміється! Не дозволю їй більше зустрічатися ні з ким!

— Вона має рацію, що не вірить тобі, — зауважила Пін’ер, — а ти даремно ревнуєш. Їй треба бути у злагоді з усіма в домі, інакше як керувати господарством? Ти ж поводишся погано, і турбує це не тільки дружину, але й мене!

— Ет, гаразд, годі! — перебив її Цзя Лянь. — Давня історія! Ви хоч що робите — все добре, у мене ж — усе погано! Постривайте, візьмусь я за вас!

У цей час у двір увійшла Фенцзє й, помітивши Пін’ер, сказала:

— Навіщо галасувати під вікном? Якщо вам потрібно, розмовляйте в кімнаті!

— Вона сама не знає, що їй потрібно, — відповів Цзя Лянь. — Боїться, напевно, що в кімнаті її тигр зжере!

— У домі нікого немає, — звернулася служниця до Фенцзє, — а мені самій що з ним робити?

— От і добре, ніхто не заважає! — засміялася Фенцзє.

— Це ви мені, пані? — здивувалася Пін’ер.

— Тобі, тобі! Кому ж іще, — посміхнулася Фенцзє.

— Краще не змушуйте мене говорити неприємні речі! — сердито буркнула Пін’ер і пішла геть, навіть не відсунувши фіранку на дверях для Фенцзє.

— Це дівчисько просто сказилося, — мовила Фенцзє, заходячи до кімнати. — Хоче командувати мною, погань! Нехай побереже свою шкуру!

Тут Цзя Лянь повалився на кан, заплескав у долоні й розреготався:

— Не знав я, що Пін’ер така відчайдушна! Доведеться мені її слухатися!

— Це ти їй у всьому потураєш! — напустилася на нього Фенцзє. — Постривай, я до тебе доберуся!

— Ви з Пін’ер сваритеся, а на мені зло зриваєте! — огризнувся Цзя Лянь. — Годі, я тут ні при чому!

— Нікуди тобі від мене не дітися! — глумливо мовила Фенцзє.

— Не турбуйся, знайду притулок! — відповів Цзя Лянь, збираючись іти.

— Постій, мені треба з тобою порадитися, — зупинила його Фенцзє.

Якщо хочете дізнатися, про що вони говорили, прочитайте наступний розділ.

Отже, Цзя Лянь, почувши, що Фенцзє хоче з ним порадитися, зупинився й запитав, у чому справа.

— Двадцять першого числа день народження сестри Баочай, — сказала Фенцзє. — Чим би його відзначити, як ти гадаєш?