Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Зухвала дівчина актора, Торі Шей 📚 - Українською

Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зухвала дівчина актора" автора Торі Шей. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 73
Перейти на сторінку:
5 глава

Уляна

Настрій: Мій внутрішній цензор вирішив вийти на пенсію, і я замість того, щоб покурити сигарету, розплющила свої внутрішні рани перед цим нахабним самозакоханим дияволом.

Чому я відповіла на його нахабні питання? Не знаю. Можливо, це було через те, що я майже не спала останні кілька днів. Мій пес Джек виявився хворим(ІСШ), і це розривало моє понівечене серце. Відповідаючи на його запитання, я, напевно, шукала якесь відволікання. Можливо, це був спосіб уникнути власних думок і переживань. Я не могла просто сидіти й замислюватися про те, що могло б статися з Джеком, або про те, як мені йому допомогти. Або, можливо, це через сьогоднішню розмову з сестрою.

Хоча ймовірніша причина — це те, що я прийняла пару таблеток гідазепаму, тому я спокійна, майже як ангел, та єдине, що зараз хочу це спати.

А ще я дізналася дещо нове про Даніяра. Мені вчора подзвонили з благодійного фонду боротьби з раком у дітей, і вони розповіли, що він виділяє для них мільйони кожного року. Він постійно допомагає, але завжди залишається інкогніто. Це мене вразило. І змусило почуватися ще гірше. Тому що, коли я дивлюся на нього, бачу лише самозакоханого нахабу, який грається з моїми нервами. Але за цією маскою виявляється хтось інший. І це ускладнює все. Я не хочу його жаліти, не хочу захоплюватися ним, не хочу, щоб це змінювало моє ставлення до нього.

— Ти завжди хотіла стати піарницею? — запитав він раптово, і я помітила, що цей день наче став днем відвертості.

Чи варто було відповідати на це запитання? Можливо, ні. Можливо, я просто була надто втомлена, щоб продовжувати цей театр.

— Ти хочеш стати друзями? — не втрималась. — Так багато особистих запитань в один день.

— Ні, точно не друзями, — Даніяр пирхнув, але на цей раз це був сміх, наповнений деякою мірою іронії.

Мене повинно було це образити? Але не образило. Натомість я просто проковтнула ту частину розмови й вирішила відповісти на його питання.

— Я повинна була стати балериною, — зізналася я, несподівано для себе, слова вислизають з моїх уст, як спроба знайти хоч якусь розраду в цій розмові.

Даніяр підняв брови, і його погляд став уважнішим, він оглянув мою фігуру, і в його очах промайнуло деяке здивування.

— Я не завжди була такою, — продовжила я, не розуміючи навіщо. — Раніше я важила сорок п'ять кілограмів. Жила мрією стати примою-балериною.

Тепер я дозволяю собі їсти скільки хочу, не сидячи на жорстких дієтах. Його погляд був не просто цікавим, а і проникливим.

— Я не… не це мав на увазі... Твоя фігура гарна, — почав він, і його голос здався мені щирим. — Що сталося?

— Автокатастрофа, — відрізала, відчуваючи, як мої слова лунають як холодний дощ серед спекотного дня. — Я травмувала ноги, і мої мрії розбилися на друзки. Після цього я зрозуміла, що життя йде далі, і потрібно знайти новий шлях.

Сім років тому…

Я прокинулась від яскравого світла, яке пробивалося крізь щілини. Світ здався мені нереально розмитим, ніби я дивилася на нього через каламутне скло. Голова гуділа, а в роті було так сухо, що здавалось, наче я ковтала пісок. Повільно повернувши голову, я побачила білі стіни і металевий поручень ліжка. Лікарня.

Спробувала рухнутися, але ноги не слухалися. Паніка почала розповзатися по моєму тілу, мов холодна змія, що обвивала мене зсередини. З великим зусиллям я підняла руку і побачила, що вона вся в шрамах. Що сталося?

З дверей лунали кроки. Хтось увійшов до палати. Спочатку я побачила її — Анжеліку, свою сестру. Її очі горіли ненавистю, такою сильною, що я відчула її, мов гострий ніж, що пройшовся по моєму серцю.

— Ти... — її голос звучав як шипіння змії. — Ти його вбила. Андрій загинув через тебе.

Слова були мов грім серед ясного неба. Андрій... мій коханий Андрій... він помер?

— Ні... — прошепотіла я, намагаючись зрозуміти, що відбувається. — Як? Я нічого не пам'ятаю...

— Як? — Анжеліка засміялася, але то був сміх без радості. — Ти вирішила, що ти сама знаєш, куди краще їхати. І тепер... тепер він мертвий, а ти... Ти ще й наважуєшся жити?

Вона кинула на мене погляд, повний відрази, і я відчула, як знову захлиналася в тій же паніці. Я справді винна? Що, якщо вона права?

Далі я почула тихий, але рішучий голос, що пролунав з дверей:

— Досить, Анжеліко. Вона ледве прийшла до тями.

То був мій батько. Він увійшов, обійшов Анжеліку і сів поруч з моїм ліжком. Його очі були сповнені турботи й болю, але не осуду.

— Уляно, — сказав він, узявши мене за руку. — Ти була в комі цілий місяць. Ми думали... ми не знали, чи ти колись прокинешся. Я такий радий, що ти прокинулася.

Мама теж була тут, стояла за спиною батька. Її погляд був важким, осудливим. Вона мовчала, але її мовчання кричало голосніше за будь-які слова.

— Якби я тільки знала... — шепотіла я, намагаючись хоч якось виправдатися, але не могла знайти слів.

— Це не твоя провина, — сказав батько, і я відчула, як його рука міцніше стиснула мою. — Випадковість. Ніхто не міг передбачити того, що сталося.

— Але він помер... — моє серце стискалося від болю, кожне слово було мов камінь, що падав на дно моєї душі.

— Так, але ти жива, — батько подивився мені в очі. — І ми будемо тут для тебе. Ми все переживемо разом.

Анжеліка кинула на нас презирливий погляд і вийшла з палати, залишивши нас у важкому мовчанні. Мати теж не витримала, швидко вийшла слідом за нею. Батько залишився зі мною, сидів поруч і мовчки тримав мене за руку, як якорем у цьому шаленому штормі, що захопив моє життя.

Я більше ніколи не зможу танцювати.

Ця думка, як отруйний шип, повільно проникала у свідомість. Від того, як я раніше витала у хмарах, мріючи про сцени, аплодисменти, про те, як натовпи зупиняли подих, коли я робила піруети, залишилося лише бездушне тіло, яке відмовлялося підкорятися моїм бажанням.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 13 14 15 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зухвала дівчина актора, Торі Шей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"